Усі вчителі бажають, аби урок пройшов ідеально і жоден з учнів у класі не порушував дисципліну. Та вгамувати дітей і налаштувати їх на початок заняття досить таки нелегко.
Тож як учителю провести урок, але при цьому не піддаватися провокаціям учнів? Освітній експерт Володимир Онацький на своїй сторінці у фейсбук поділився власним баченням цієї ситуації.
Професія вчителя, на мій погляд, найкраща, адже ти можеш передати свої знання, досвід, уміння, навички тим, хто їх потребує. Та, на жаль, є і зворотна сторона, адже на уроки приходять не лише ті, хто хоче вчитися і засвоювати нові знання. У багатьох дітей складні взаємини з батьками, немає злагоди та порозуміння в родинах. Діти іноді зневажливо розмовляють із батьками, а потім мимоволі так само спілкуються з усіма решта: однокласниками, ровесниками, дорослими.
Як правило, вчителям вдається уникати конфліктів з учнями. Толерантність, емпатія, знання та інші професійні якості педагогів сприяють цьому. Однак, конфлікт може виникнути у будь-якого учителя з учнем. І саме від учителя залежить, якої форми набуде цей конфлікт.
Отже, учениця під час уроку займалась сторонніми справами, а саме гралась в телефоні. Учитель просив припинити гратися, учениця його не слухала, огризалась. Тоді педагог зателефонував мамі, попросив вгамувати доньку, але почув, що дівчина зневажливо розмовляє з мамою, вживає нецензурну лексику. Розмова доньки з мамою не дала бажаного результату.
Тут би вчителю зупинитися, зрозуміти, що ситуація може вийти з-під контролю. Вже не потрібно нічого доводити дитині. Можна було просто сказати: «Якщо мама не змогла тебе вмовити припинити гратися, то, мабуть, і я не зможу. Навіть не буду витрачати час. Інші учні чекають початку уроку, тож починаємо. Тема уроку…» І все, урок було б продовжено, авторитет учителя ніяк не постраждав би. Однак, педагог продовжив з’ясовувати стосунки, ніби доводячи свою правоту. Для чого? Хіба можна довести щось агресивній людині. Краще відпустити ситуацію.
Подібні конфлікти можуть виникнути в будь-якій школі. Ми обговорюємо їх у колективі, намагаємося розібратися в можливих стратегіях розв’язання проблеми. При цьому, я часто наголошую: «Колеги, ви прийшли на урок учити, а не конфліктувати. Ви бачите, що ситуація може вийти з-під контролю. Зупиниться. Зателефонуйте директору чи заступникам. Ми в школі. Ми зайдемо до вас на урок. Часто просто достатньо присутності когось з адміністрації, щоб учні налаштувались на навчання та урок, який міг би бути зірваним, гарно пройшов».
Важливо: кожен учень має бути в полі зору педагогічного колективу з перших днів навчання. З одного боку, підготовленість до навчання, мотивація, інтелектуальні здібності, інтерес – важливі складові навчальних успіхів дитини, з іншого – поведінка дитини не може лишатись поза увагою вчителя.
Взаємини між людьми – це складно. Керувати групою дітей, класом – це дуже складно. Саме тому необхідно вчителям постійно самовдосконалюватись, обирати такі курси для підвищення педагогічної майстерності, які дійсно будуть корисними, наприклад, основи конфліктології, а керівництву закладів освіти більше приділяти уваги тренінговим програмам для учнів та вчителів, спрямованим на покращення взаємодії між ними.
