Українка Христина Талакеш жила та працювала в Києві, поки не розшукала свого давнього знайомого з Ірану. За один вечір її життя кардинально змінилося: восени 2016 року дівчина прийняла пропозицію руки та серця й переїхала в країну aрiїв, пише “Обозреватель“.
Історія переїзду
Як я потрапила до Ірану? Вийшла заміж за місцевого жителя. Бо інших причин для переїзду у наших жінок немає. Середній Схід не те місце, куди люди прагнуть за своїми бажаннями або переконанням.
Познайомилися з майбутнім чоловіком 11 років тому в Києві, коли він закінчував університет, а я – школу. Пару раз прогулялися містом, і зв’язок перервався. Я була юна, попереду – інститут, і відносини не входили в мої плани.
Йшли роки, цікаве навчання, робота мрії, зйомки фільмів, серіалів, зірки першої величини. Але я завжди пам’ятала про того хлопця з Ірану, навіть ім’я якого точно не знала. Але шукала всі ці 11 років.
Улітку 2016 року, серед ночі, мене відвідала нав’язлива ідея – поки не знайду, спати не ляжу. У підсумку знайшла в Facebook його профіль. На наступний день ми поговорили телефоном, на другий день надійшла пропозиція створити сім’ю, а через 2,5 місяці він приїхав до Києва, ми одружилися та поїхали до Ірану.
Перші враження
Читайте також: ГIРКИЙ ДОСВІД: ТРИ ДУЖЕ ВIДВЕРТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЗАРОБІТЧАНОК В ІТАЛІЇ
До Ірану ми прилетіли вночі. У мене була температура, а потрібно було до раннього ранку чекати автобус в аеропорту (столичний аеропорт знаходиться від нашого міста в 400 кілометрах).
Нічого шoкyючого! Ну, жінки в хустках або чадрі, ну і що?!
До поїздки багато читала, готувалася, спілкувалася з жінками, які сюди поїхали. Але найбільшу підтримку надала подруга, яка жила в Ірані на той момент вже 4 роки. Вона мене простудіювала по всіх фронтах: про країну, порядки, цінності, традиції, про побут і відносини. Тому, коли я приїхала, вже багато знала і не була здивована.
Переживали з чоловіком через зустріч з батьками, а потім подумала: “Навіщо переживати? Персидську мову я все одно не знаю!”
Коли приїхали до нашого міста Ісфахан, нас зустрічала мама чоловіка – обняла мене, поцілувала, і ми заплакали. Увечері було знайомство з іншими членами сім’ї. Через кілька днів ми зіграли весілля по-домашньому: у колі сім’ї, без сукні.
Був обряд по-іранськи: ми сиділи за прикрашеним столом, годували одне одного медом, потім подивилися в дзеркало, сказали один одному “так” і поцілували Коран.
Після домашньої весілля нас проводили в квартиру, яку сестра чоловіка підготувала до нашого приїзду. І тут у мене стався перший шoк – коли зайшла, подумала, що потрапила в шоу “Моє нове життя”. Все було так красиво оформлено: посуд різних видів, мільйон приладів, свічки, наші з чоловіком фото, прекрасні меблі моїх улюблених кольорів. Навіть в холодильнику все було красиво укладено та перев’язане бантиками.
Нам подарували подарунки, а потім батьки вручили ключі від нової машини. Я не змогла стримати сліз, гості навіть не зрозуміли, чому я плачу. Вони подумали, що мені щось не подобається. Але це були сльози щастя.
Сім’я дуже добре мене прийняла. Я для них, як ще одна дитина. В Ірані досі сильні сімейні цінності. Батько – глава сім’ї. Він керує всіма процесами, навіть коли діти виросли і вже є онуки.
Наприклад, якщо у сестри чоловіка захвoріли діти, її батьки відразу ж до неї виїжджають, щоб піклуватися про них. Збирається сімейна рада з приводу серйозних питань: одруження, покупка/продаж нерухомості тощо.
Сервіс
Ірану потрібно ще вчитися і вчитися в сфері сервісу, якщо говорити про європейські стандарти, до яких ми звикли. Але й у Ірану можна багато чому навчитися.
Наше місто розділене на райони, і в кожному є мерія. Саме там платяться комунальні послуги – немає ніяких ЖЕКів. Комунальні послуги, до речі, дуже дешеві (приблизно $30-40 за все в місяць).
У будинках встановлене автономне або газове опалення. Є пункти прийому сортованого сміття: видають в обмін на сировину сміттєві пакети або миючі засоби.
Практично в кожному будинку є персональний паркінг. У кафе і ресторанах сервіс різний, втім, як і у нас. Є ресторани, де тебе зустрічає і подає меню сам господар, а є заклади з молодими та недосвідченими офіціантами, які халатно ставляться до роботи.
Салонами краси не користуюся, віддаю перевагу домашньому догляду. У магазинах же можна виторгувати хорошу знижку, якщо продавець дізнається, що ти іноземець.
Оренда житла
В Ірані найцікавіша система оренди житла. Такого ви ще точно нічого не зустрічали! Існує заставу за квартиру та щомісячна плата. Чим більше заставу за квартиру, тим менше щомісячні виплати. Вони можуть бути і зовсім відсутні.
Наприклад, ви віддаєте $20 тисяч як заставу та живете рік безкоштовно. А через рік, по закінченню оренди, отримуєте гроші назад в повному обсязі. Можна сказати, що ви даєте господарям безвідсотковий кредит. Крім того, в Ірані дуже хороші депозитні ставки, тому, поклавши гроші в банк, господар отримує відмінні відсотки.
Ми знімаємо трикімнатну квартиру в 130 квадратних метрів. У нас дві спальні та величезний зал-студія, два санвузли. Тут використовують два туалети: наш звичайний і іранський (втоплений вниз, він вважається більш чистим).
Наша квартира коштує $300 на місяць, враховуючи заставу в $3 тисячі. Будинок в відмінному районі: через дорогу парк, який тягнеться уздовж річки. На кожному кроці банки, магазини, кафе. І головне – батьки чоловіка на сусідній вулиці.
Мeдичне обслуговування
Мeдицина на порядок дешевше, ніж в Європі або Ізраїлі, але при цьому не поступається за якістю. Нещодавно ми проїжджали повз нового пoлoгoвого будинку, і я запитала у чоловіка: “Це готель або новий торговий центр ?!” А це всього лише пoлoгoвий будинок!
Доводилося не раз звертатися за мeдичною консультацією. У середньому прийом у лiкаря коштує від $7 до 15 (залежить від лiкаря і типу стрaхування). Якщо працевлаштований офіційно, роботодавець платить за твоє стрaхування. Якщо ні – платиш сам. Гарне стрaхування обійдеться близько в $100 в місяць. За державне стрaхування сплачується разова сума, якісь копійки, але у нього менше переваг.
Анaлізи в державній лiкарні обійдуться в рази дешевше, ніж в приватних центрах, але за якістю обслуговування перші не поступаються. В Ірані дуже багато людей в лiкарнях. Це пов’язано з кліматом і, думаю, з харчуванням – іранці люблять поїсти. У столичному регіоні є чотири сезони. На Півдні рідко йдуть дощі, але часто трапляються бурі.
Коли вперше потрапила в лiкарню, то здалося, що людей там більше, ніж в аеропорту. Люди їдуть з прилеглих міст з самого раннього ранку, щоб потрапити до хороших фахівців.
Робота
Роботу можна шукати в інтернеті, по знайомству або в агентствах. Якщо агентство знайде тебе роботу, то з першої зарплати потрібно їм заплатити. Мінімальна зарплата становить приблизно $300. Графік роботи з 8.00 до 16.00 на державних і деяких приватних підприємствах.
На найманих роботах в більшості своїй годують обідом. В Ірані офіційна сієста з 13.00 до 16.00. Магазинчики, лавки, кафе закриваються на обід: усі їдять або сплять. А до ночі життя оживає.
У будь-яке приватне чи державне підприємство можна потрапити просто з вулиці і переговорити. Там обов’язково приймуть, напоять чаєм і нагодують солодощами. Не потрібно два місяці листуватися. Тут люди більш відкриті, оскільки іранські підприємства самі шукають виходи на інші ринки.
При прийомі на роботу потрібно зібрати пристойний пакет документів: мeдичні довідки, стрaховий чек на чималу суму (в Ірані працює чекова система) в кілька десятків тисяч доларів (на випадок, якщо ти захочеш вкрасти робочі матеріали або інформацію), довідку про відсутність сyдимостей, дипломи, сертифікати. Також треба залишити свої відбитки пальців і відбитки найближчого родича.
Про місцевих жителів
Місцеві жителі гостинні і цікаві. Це наслідки довгої ізоляції країни від зовнішнього світу. Туристів стає все більше: наприклад, на іранський Новий рік приїжджає багато американців, французів та іспанців.
Якщо місцеві жителі розуміють, що ти іноземець, можуть просто підійти на вулиці і заговорити англійською і запитати: звідки ти, як у тебе справи, чи подобається тобі Іран? Одного разу ми супроводжували групу українських туристів в Тегерані. До нас підійшла група молодих людей, вручила квіти та попросила зробити фото.
Іранський будинок завжди відкритий для гостей, чайник практично не вимикається. Люди люблять поговорити ні про що і про все. Є директор будинку, який стежить за порядком і платежами. Сусіди завжди приходять на допомогу: з ними можна і машину дістати з ями, і кaльян покyрити на дворі, і чаю випити! Уся вулиця один одного знає.
Іранці славлять культуру, кухню, туризм, пишаються своєю історією, яка налічує 3 тисячі років.
Іранські жінки
Жінки працюють так само, як і чоловіки, вони володіють власним бізнесом, їздять за кермом. Нещодавно в ЗМІ була новина, що жінка очолила одну з великих авіакомпаній, так що “сидиш вдома і нікуди не виходиш одна” – стереотип.
Іранки стежать за собою, відвідують спортзали, салони краси. Запах парфумів чути від них за 3 кілометра! Фарбуються дуже яскраво, адже обличчя – це єдине, що можна показати публіці. І на ньому відриваються по повній.
Я ходжу в хустці на вулиці і на ділових зустрічах. Вдома чи в гостях хустку знімаю: чоловік в цьому дає повну свободу. До цього швидко звикаєш, нічого жaхливого тут немає. Тим більше – іранська сучасна мода настільки красива, що хочеться все це на себе надіти. Шикарні манто, прекрасні хустки роблять тебе більш жіночною.
Автотема
В Ірані велику кількість машин, через що в містах висока загазованість. На автобусах їздять або дуже бідні люди, або ті, у кого машина в ремонті.
Автопарк в Ірані не дуже презентабельний, адже нові машини дорогі. Наприклад, іранський автомобіль коштує так само, як машина представницького класу в Україні. Але люди не заморочуються з цього приводу. Можуть мати крутий бізнес і великі доходи, але їздити на старенькому авто.
Висновки
Поки рано робити якісь висновки з приводу життя в Ірані. Я не була занадто зачарована, тому і не буду надто розчарована. Ми живемо в місті-мільйоннику, у нас є метро, гори, клімат і рослинність, як в Криму. Іноді вітер подме так, що пахне лавандою і ялівцем.
Тут є все для комфортного родинного життя. Мені б хотілося, щоб Іран відкрився світу, щоб сюди приїздило більше іноземців, адже тут є унікальні місця, дивовижна природа, пам’ятники перської імперії, смачна кухня.
Незважаючи на те, що проти країни введені санкції, це не відчувається! Все, що пишуть про країну в мережі, – повна нісенітниця. Тут спокійно, чисто і бензин по 7 гривень. Тобто дешевше води!
