У боях за Донецьку область загинув чемпіон України з гандболу Євген Колесніченко, який разом із дружиною мріяв придбати будинок на колесах та мандрувати світом. Але 11 листопада його серце перестало битися у найгарячішій точці України, у місці, яке деякі зараз називають пеклом на землі, – у районі Бахмута.
- джерело.
Про загибель 35-річного спортсмена та захисника України повідомила дружина Євгена Колесніченка Євгенія на своїй сторінці у Facebook.
“Поки я ще у шоці і можу це написати. Жені більше немає. Він загинув у районі Бахмута. Рідний Донбас не відпустив його”, – написала Євгенія, нагадуючи про те, що її чоловік родом з Донецької області.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Євген був майстром спорту з гандболу, а усі свої головні трофеї здобув у складі донецького “Шахтаря”, який у 1996-му був перейменований на “Шахтар-Академію”, і тричі вигравав чемпіонат України. У складі “оранжево-чорних” він тренувався під керівництвом Івана Фучеджі.
“Я в розпачі. Такі хлопці вмирають за наше майбутнє, ми повинні цінувати це. Женя був із Донецька. Він був чудовою людиною, гарним і розумним гравцем, який чудово бачив майданчик, грав на позиції лівого напівсереднього, був чемпіоном і призером національної першості у складі донецького “Шахтаря-Академії” наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років”, – передає реакцію Фучеджі Facebook ФГУ.
Після окупації рідного Донецька Росією Колесніченку довелося залишити свій регіон разом із сім’єю. 24 лютого, після повномасштабного вторгнення РФ, Євген вступив до Київської територіальної оборони. А після звільнення Київщини опинявся у найгарячіших точках українського фронту. Останнім часом воював у штурмовому підрозділі на Донеччині.
“Женя був майстром спорту з гандболу і свого часу грав за збірну України. Після приїзду до Польщі діти пішли до найближчої школи. Ця школа виявилася спортивною. Гандбольною. Він дуже пишався досягненнями малюків у спорті. Давав поради по телефону. Мріяв відвідати матч”, – розповіла дружина Євгена.
У спортсмена було троє дітей – донька Анна та два сини – Андрій та Матвій. У Києві діти займалися академічним веслуванням. А Аня буквально минулого місяця написала твір свого батька, якого вважає своїм сучасним героєм України.
“Мій герой розуміє мене і підтримує як ніхто інший. І цей герой – мій тато. Мій тато пішов на війну 24.02.22. Герой України зараз перебуває на сході. Він снайпер. До війни мій тато працював на звичайній роботі, а зараз він військовий, який захищає мою домівку і мене”, – писала дівчинка.
“Раніше, десь у четвертому класі, моїм героєм був Тарас Григорович Шевченко. Я дивувалася його хоробрості та відважності. Але зрозуміла, що мій герой – мій тато. Його звуть Євген Колесниченко. Скажу чесно, що всі українські військові – герої. Але мій тато кращий, йому немає рівних. Я його дуже люблю і ціную. І чекаю на зустріч”, – закінчила свій твір Аня, якій вже не судилося зустрітися з татом…
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
11 листопада, коли Україна святкувала звільнення Херсона, Колесніченко загинув у районі Бахмута, судячи з допису дружини, від ворожого снаряда.
“Насмішка долі. Колись разом ми подорожували Європою. І мріяли про весь світ. Зараз, єдине місце, де я мрію опинитися, це морг міста Дніпро. Я хочу тримати його за руку. Торкатися його обличчя. Мені байдуже, в якому стані його тіло. Це моє тіло. І ніякий ворожий снаряд цього не змінить. Я мертва… Я мрію про морг… Там він, чекає на мене”, – писала розбита Євгенія Колесніченка.
Після того, як Євгенія забрала свого коханого з Дніпра до Києва, де 16 листопада пройде прощання з героєм, на її руці з’явилася нова прикраса: “Його обручка. Вся в крові та землі рідного Донбасу. Колись я одягла її йому на палець. Тепер ношу сама”.
У своєму Facebook дружина Колесніченка зізналася, що у них із Женею була мрія про будинок на колесах. Ось тільки хотіли, щоб діти підросли і її невеликий бізнес став на ноги. Євгенія є дизайнером схем для вишивки у проекті “Хитра синиця”, який спеціалізується на авторських схемах для вишивки.
“Десь перед новим роком-2022 ми вирішили, що не купуватимемо житло в Києві. Ми дали собі 5 років на те, щоб діти підросли і були самостійнішими. Щоб мій бізнес міг працювати без мене. І за ці п’ять років ми збирали б на будинок на колесах. Для подорожей і життя. Звучить дивно, але це наша мрія. І вона була детально продумана. Я навіть вишила цю мрію. А тепер…”, – з болем розповіла Євгенія.
“В даний час я купую найшикарнішу сукню. Бо вирішила, що провести в останній шлях свого коханого саме такою, якою він мене обожнював. Жіночною. З червоними губами. І мене не хвилює думка тих, хто хоче бачити вдів у чорному”, – зізналася Євгенія.
