Путін поставив на війну проти України все, він йтиме до кінця. Проте цей його розрахунок швидше призведе до кінця самого Путіна, Росії та Білорусі, ніж України.
- джерело.
Наразі в інформаційному просторі з’являється все більше не надто оптимістичних статей і матеріалів, як це було одразу після звільнення Херсона. Наприклад, що НАТО вже не має достатньої кількості зброї, яку може передати Україні; що ситуація на сході України не дуже хороша, зокрема є величезні проблеми під Бахмутом; плюс процеси в Білорусі.
Всі ці фактори, за словами директора Центру досліджень сучасного середовища безпеки (Краків, Польща) Міхала Марека, впливають на загальну оцінку ситуації та можливі сценарії розвитку війни Росії проти України взимку.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
У розмові з ТСН.ua експерт описав три можливі сценарії розвитку подій.
По-перше, зрозуміло, що треба дочекатися морозів, щоб мати змогу здійснювати активні бойові дії.
“З іншого боку, російські солдати не підготовлені до нормального функціонування у зимовий період. Вони мають величезні проблеми з формою, логістикою. Тому матимуть різноманітні проблеми зі здоров’ям. Йдеться не лише про те, що вони замерзнуть. Багато хто просто помре в окопах. І це саме фактор, який стримує можливість російського наступу. Тобто можна сподіватися, що насамперед буде часткове призупинення активності росіян на деяких ділянках фронту. Але не скрізь”, – вважає Міхал Марек.
По-друге, росіяни продовжуватимуть наступ на Бахмут.
“На інших напрямках вони намагатимуться втримати лінію фронту. Все це на нас чекатиме десь до середини січня. Тоді побачимо, якою буде погода. Бо якщо росіяни якось подолають свої логістичні проблеми, якщо зима буде настільки сильна, що дозволятиме проводити більш активні наступальні дії, тоді розвиток ситуації може змінитися. Але поки що на найближчий місяць може бути невелике призупинення бойових дій і активності на деяких напрямках”, – каже експерт.
По-третє, в ширшій перспективі проблемою є те, що відбувається в Білорусі.
На думку Міхала Марека, або росіяни та білоруси реально готуються до наступу з території Білорусі, або це просто інформаційно-психологічна спецоперація, яка має на меті перекидання українських військ зі сходу та півдня на кордон із Білоруссю.
“Якщо це реальна підготовка до наступу, тоді десь у другій половині січня росіяни й білоруси можуть спробувати зайти до України. І тут знову маємо два сценарії: перший – наступ на Київ, другий – на Волинь. Якщо це станеться, й українським Силам оборони вдасться їх зупинити, а для цього не треба аж так багато сил, українці можуть це зробити, бо оборонні позиції вже давно підготовлені, а росіян і білорусів там не так уже й багато, тоді в Білорусі почнуться дуже цікаві процеси”, – вважає експерт.
Міхал Марек прогнозує, що може дійти до конфлікту між російськими та білоруськими солдатами на побутовому рівні. Наприклад, Росгвардія й кадирівці будуть тиснути на білоруських солдатів, що може бути дуже деструктивним фактором як для Мінська, так і для Москви.
“Тобто якщо буде атака російських та білоруських військ з території Білорусі, це не означає, що Україні кінець. В цьому є величезний потенціал. Після відбиття Силами оборони України цього удару є шанс, що це буде просто останній удар Росії, після якого росіяни програють цю війну через серйозні внутрішні проблеми як уБілорусі, так і в самій Росії”, – підсумував Міхал Марек.
В інтерв’ю ТСН.ua колишній посол США в Україні, нині старший науковий співробітник Brookings Institution Стівен Пайфер заявив, що після поразок протягом трьох місяців на полі бою Москва сподівається втримати лінію (фронту – ред.), поки вливатиме щойно мобілізовані війська (хоча погано навчені та оснащені старою зброєю).
Також в інтерв’ю ТСН.ua бригадний генерал у відставці, старший науковий співробітник Центру Белфер при Гарвардській школі Кеннеді Кевін Раян заявив, що хоча населення Росії втричі перевищує Україну, що означає, що вона теоретично має велику перевагу в потенційних військах, Україна мобілізувала всю країну, а Росія – ні. Росія на папері має набагато більший запас зброї та військової техніки, але Україну підтримує промислова потуга Заходу.
