Яке солодке це заборонене кохання!…
Я не можу забути людину, яка увійшла в моє життя і перевернула в ньому все. Я ненавиджу себе за те, що дозволила безоглядно віддатися почуттям, не слухала голос розуму, а просто сліпо пішла за покликом серця.
Так, я усвідомлювала, що ніколи не зможу бути поруч з ним завжди, і мене не лякало те, що на його безіменному пальці виблискувала обручка. Нас звела доля в чужому для нас обох місті, і ми поринули з головою у дивовижний світ забороненого кохання.
Я знала, що все це мине, що ти повернешся додому, до неї… Але попри все, була поруч з тобою, раділа кожній миті, проведеній разом. Ти закохав мене в себе, змусив моє серце солодко щеміти лише при одному спогаді про тебе.
Я знаю, що це було взаємно, ти також кохав мене, кохав по-своєму і я тихо цьому раділа.
Тепер все не так. Довгі місяці розлуки ніби залікували старі рани.
Я просто жила без тебе, викинула зі свого життя раз і назавжди. Поставила крапку в цій історії, яка стала мені важливим уроком на все життя. Того дня, коли ми остаточно вирішили, що так далі не можна, я проплакала усю ніч. Серце виривалося з грудей.
Лише тоді усвідомила, якої помилки припустилася, коли дозволила тобі увійти в моє життя. Ти навіть не уявляєш, як мені було боляче вдавати, що все гаразд, посміхатися всім тоді, коли мені найбільше за все хотілося гірко плакати.
Давно відомо, що заборонений плід – найсолодший, і ти також захотів його скуштувати. Зрозумій, що вже пізно. Занадто пізно просити вибачення в мене за все, що сталося. Та я не шкодую, що наважилася на цей крок і “розірвала” кохання. Так буде краще для нас обох.
Зараз у мене є людина, яку я кохаю. І тепер не варто запитувати в мене, чи я не ображаюсь на тебе. Ні, я не тримаю зла. Зараз я відчуваю, що комусь потрібна, що про мене хтось дбає, кохає. А поряд з тобою на мене чекали б лише образи, осуд людей. Я б ніколи не зайняла місця твоєї дружини, матері твоєї дитини. Я не прагнула зруйнувати вашого сімейного життя і зараз бажаю тобі щастя.
Прошу тільки про одне: ніколи, чуєш, ніколи більше не зраджуй своїй дружині, вона не повинна страждати через тебе!
Бережи свій сімейний затишок. Ти обрав цю долю сам, тож і пройди достойно з нею по стежині спільного життя.
А я… Я не забуду про тебе. Пам’ять людська дуже примхлива, та я обіцяю, що залишу спогади про нас у найвіддаленішому закутку свого серця. З часом біль стихне і мені буде легше, так як і тобі. Вибач за все, якщо можеш…
