Історія нашої читачки Ольги.
- джерело.
Ольга та Дмитро проживали разом в громадянському шлюбі вже 2 роки.
Познайомились ще в університеті, довго дружили та через деякий час зрозуміли що не можуть жити одне без одного.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
В коханих були плани на майбутнє – одруження, багато дітей та щаслива родина. Проте в 24 лютого все змінилось…
Як і багато чоловіків, Дмитро пішов на війну захищати батьківщину аби у його родини було щасливе майбутнє.
Ольга знає, що Дмитро воював на Харківському напрямку. Коханий рідко міг виходити на зв‘язок, зникав на декілька днів, проте зразу коли була можливість дзвонив Олі.
Так тривало декілька місяців, але одного разу Дмитро написав коханій: «Сьогодні їду на завдання, скоро повернусь. Кохаю». Це було останнє повідомлення Дмитра, більше він не писав.
Ольга чекала, тиждень, потім довгі місяці. Молилась та вірила, що скоро він напише чи подзвоне. Проте йшов час, але про Дмитра не було жодних новин. Всі спроби знайти коханого, були без успіху.
І от, холодним осіннім днем, Ольга йдучи з роботи випадково познайомилась з чоловіком. Олег здався їй чимось схожим на Дмитра, такий ж красивий та розумний.
Він запросив Ольгу в одне з її улюблених кафе на вечерю того ж дня. Вона погодилась всього на одну зустріч з ним. Вони довго сміялись, спілкувались та здавалось сподобались одне одному.
Довгі розмови по телефону осінніми вечорами та прогулянки в парках Києва дуже зблизили молодих людей.
Звичайно, спогади про Дмитра не покидали її, надія на його повернення ще горіла в її серці.
Так побачення за побаченням і в думках Ольги зародилось питання: «А чи не варто відпустити Дмитра та жити далі?»
На вашу думку, як поступити нашій читачці? Який вибір зробили б ви?
