Чоловіча команда шоу «Хто зверху?» Згадала про свій перший сексуальний досвід.
- джерело.
Таких одкровень на знімальному майданчику «Хто зверху?» не було давно! Капітан чоловічої команди Сергій Притула, а разом із ним олімпійський чемпіон Олег Верняєв, фронтмен гурту O.Torvald Женя Галич і хореограф Діма Коляденко чесно розповіли про свій перший раз. Одкровення посипалися під час конкурсу «Чиє це?», під час якого жіноча команда (Леся Нікітюк, Кароліна Ашіон, Наталія Могилевська, Юлія Джима) мали відгадати, де хлопці втратили цноту. Серед варіантів локацій – ліс, гуртожиток, пляж та квартира.
– Подивіться на нас, ми всі – дорослі люди, і можемо в цій студії говорити про речі, які мають відношення до інтимного боку нашого життя, – почав здалеку ведучий Нового каналу Сергій Притула. – Колись давно-давно у нас усіх був перший інтимний досвід. У кожного він був свій, у когось успішний, а хтось плакав, як Галич. У Верняєва був найекстремальніший, бо робити це на кільцях – я навіть не знаю, як це можливо. Після такого дійсно треба ставати тільки олімпійським чемпіоном.
А тепер про головне. Отже, український гімнаст і олімпійський чемпіон Олег Верняєв позбувся цноти у квартирі. А Женя Галич – на пляжі.
– Це сталося в таборі «Сонячний» у Євпаторії, у 1998 році, – розповів рокер. – Я пам’ятаю, що це була наша вожата, а звали її Оксаною.
А хореограф Діма Коляденко після свого першого разу завжди носить у кишені таблетку валідолу. І от чому.
– Це були 80-ті роки, місто Дніпропетровськ, – згадав шоумен. – Дніпропетровське державне театральне училище, гуртожиток, четвертий або п’ятий поверх. Якось моя подружка Оленка попросила вночі принести їй валідол. І я приніс. А вона сказала: «Ну, лікуй мене». І я її вилікував. Відтоді у мене валідол завжди з собою, пише “Погляд”.
Згадав про свій перший сексуальний досвід і капітан команди.
– Як зараз пам’ятаю той прекрасний липневий вечір, – почав розповідь ведучий Нового каналу Сергій Притула. – А знаєте, чому я не можу його забути? Бо до того мене через дівчину били п’ять чоловік! Я був з одного села, вона – з сусіднього, де жили взагалі дикі пацани. А ми з нею вже три дні ходили (ходити в нас – то як зараз зустрічатися). І ось сидимо ми з нею на галявинці – сосни, шишки. І тут виходить п’ять хлопців. А то 90-ті роки. У всіх такі вени повздуті, як он у Верняєва, тільки то діти. І кажуть мені: «А шо ти з нашою дівкою ходиш»? А я: «Вона сама вирішує, з ким їй ходити». І далі пам’ятаю тільки «туф-туф-туф». Я голову закрив, а вони мене ногами. Отак от… До речі, ту дівчину також звали Оксана.
