Найперше, що вже варто було б зробити — визначитися: ви мирний житель або будете воювати. НВ зібрав і узагальнив рекомендації експертів для цих двох стратегій поведінки.
Проте радник президента США завив, що він не може передбачити точну форму або масштаби військових дій, «але є цілком реальні можливості того, що наступ включатиме захоплення значної частини території України та захоплення великих міст, включно зі столицею». На тлі цього Салліван закликав американців покинути Україну якнайшвидше — у найближчі 24—48 годин.
Одразу після цього брифінгу американське видання Bloomberg із посиланням на неназваних чиновників повідомило, що «будь-які дії можуть початись вже у вівторок» — 15 лютого. Імовірно, написало видання, «дії» включатимуть або провокацію на Донбасі, або напад на Київ. Пізніше західні ЗМІ повідомили, що Пентагон не підтверджує напад 15 лютого, а тональність речників Держдепу США дещо змінилася — напад можливий у будь-який момент, «у тому числі на цьому тижні».
Услід за США, Японія, Нідерланди, Ізраїль, Данія, Британія та ще низка країн закликали своїх громадян покинути Україну через загрозу повномасштабного вторгнення Росії. Аналогічні заклики покинути Україну звучать і від влади Латвії, Естонії і Північної Македонії. А МЗС Норвегії рекомендує не лише покинути Україну, а й утриматися від поїздок також до Росії і Білорусі.
Натомість у спільній заяві міністра оборони та головнокомандувача збройних сил України чітко сказано: нині Україна має найпотужнішу армію за останні 15 років і ЗСУ не віддадуть ні клаптика української землі. Обидва посадовці закликали українців не панікувати та зберігати спокій.
І поки у західних ЗМІ продовжують з’являтися нові сценарії можливої атаки, НВ поспілкувалося з низкою військових, волонтерів та інструкторів з фізичної безпеки, вивчило поради місцевих органів влади, ДСНС та досвід інших держав.
Увесь цей масив інформації свідчить про те, що найкраща відповідь як реальній війні, так і інформаційним атакам — готовий план дій та евакуації вашої родини у разі наближення фронту. Нижче ми узагальнили поради і рекомендації на різні випадки та обставини.
Якщо ви готові захищати Україну зі зброєю в руках
Вже зараз можна записатися в Територіальну оборону та стати її резервістом. Якщо ж ви не пройшли відбір або у вашому місті/селищі поки що немає підрозділу ТрО, ви можете обʼєднуватися в добровольчі формування територіальних громад. Для цього потрібно звернутися до місцевого центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, ви завжди можете допомогти волонтерським організаціям. Проте рішення про створення такого формування все одно приймає головнокомандувач ЗСУ за поданням командувача Сил тероборони.
Якщо ви вирішили долучитися до ЗСУ, пам’ятайте, що будь-який призов здійснюється через військовий комісаріат, а зараз це — Центр комплектування та соціальної підтримки. У них є перелік військових частин, постійно оновлюються заявки про посади, які посади є вакантними і які будуть комплектуватися у разі загрози і під час введення воєнного стану.
У будь якому разі вам знадобляться паспорт та інші документи, які посвідчують особу; свідоцтво про шлюб; довідка про відсутність судимості, довідка від нарколога та психолога та комплект документів для проходження медичної комісії. Тим, кому 45+, потрібно буде пройти військово-лікарську комісію. Для громадян віком 18−45 років можна це зробити у військкоматі. «Далі збирається особова справа. Це: ксерокопії документів, наявність характеристики з місця проживання та з попереднього місця роботи (якщо є). Формується особова справа і здійснюється призов». Увесь процес від початку до кінця триває зазвичай днів п’ять. Віковий діапазон — 18−60 років.
Якщо долучатися до партизанського руху
До партизанської тактики зазвичай вдаються лише в той момент, коли ресурси для ефективного ведення війни вже вичерпані. Проте у соцмережах люди дедалі частіше пишуть про намір йти в партизани. Йдеться, простими словами, про вид військової діяльності, під час якого спеціальними органами створюються загони військового спротиву на території, окупованій противником.
Є кілька можливостей потрапити у такий загін. І кілька видів таких загонів. По-перше, йдеться про серйозні загони, які складаються з професійних диверсантів. Вони діють у тилу противника та знаходяться під керівництвом спецслужб. У ненавчених цивільних в своїх рядах зазвичай там просто не зацікавлені.
По-друге, до партизанських методів війни можуть вдатися військові підрозділи, що опинилися на непідконтрольній території.
Найреальніший варіант — вступ у підрозділ, який буде розгорнуто вже під час окупації. Члени таких загоні самі можуть шукати потенційних рекрутів, а тому завжди будуть зацікавлені у добровольцях.
Проте, треба розуміти кілька нюансів. По-перше, у разі участі у русі опору, його учасники діють не самі по собі, а підпорядковуються командиру, який буде підпорядкований іншому, а той, своєю чергою іншому. Тобто про самостійність дій і відсутність контролю, про війну за бажанням — не йдеться.
Також потрібно розуміти, що у партизанів практично завжди відсутнє забезпечення. Зазвичай, проблема забезпечення партизанського загону лежить на плечах самого загону. І якщо з озброєнням ситуація буде складною завжди, то ситуація з продовольством та речами загального вжитку буде залежати від підтримки місцевого населення.
Дати конкретні поради на кшталт: куди іти, до кого звертатися, яким може бути план дій, у цьому випадку складно. Експерти називають кілька речей, про які можна потурбуватися: навички орієнтування, виживання та маскування, заздалегідь сформована, навчена та озброєна група, спорядження та озброєння.
Якщо ви мирний мешканець і не готові братися до зброї. Як дізнатися, що наступ почався
Якщо воєнні дії почалися далеко, у вашому місті чи селищі все ж можуть виникнути проблеми з водопостачанням, електрикою, може виникнути дефіцит певних товарів у магазині. Про це варто потурбуватися заздалегідь, забезпечивши дома запаси їжі, питної та технічної води. Проте суттєво життя місцевих жителів особливо не зміниться.
Якщо ж надзвичайна ситуація виникне у вашому місті або неподалік, про це просигналізують сирени та гучномовці на автомобілях. Сирени означають сигнал цивільної оборони «Увага всім!». Почувши такий сигнал, потрібно буде негайно увімкнути радіоприймач, телевізор або гучномовець і слухати повідомлення. Повідомлення міститиме: інформацію про надзвичайну ситуацію, час і місце її виникнення, територію, яка потрапляє в зону ураження, а також порядок дій в умовах надзвичайної ситуації. В ідеальному випадку ви маєте почути сирену, прослухати повідомлення і діяти згідно з наданими інструкціями
Є два варіанти розвитку подій. По-перше, у разі загрози влада має діяти на випередження. Кодекс цивільного захисту визначає, що в населених пунктах, де є загроза воєнних дій — обов’язкова евакуація населення. Особливо це стосується житлових масивів у великих містах. За оцінками інструкторів з фізичної безпеки, вірогідність смерті цивільного у місті в зоні бойових дій складає від 50 до 90 відсотків.
Тож залишитися у місті мають тільки ті, хто відповідає за життєдіяльність та оборону. Всіх інші мають евакуюватися — централізовано чи самостійно. Інформація має надходити оперативно, тому певний час для евакуації може бути.
У Києві вже затверджено план евакуації населення. Він визначає місцерозташування збірних евакуаційних пунктів, кількість необхідного транспорту та безпечні райони для розміщення населення. Якщо ж ви плануєте евакуюватися самотужки, не зайвим буде заздалегідь скласти або навіть відпрацювати план евакуації.
Наприклад, ви зазделегідь домовляєтеся з родиною про місце збору, берете вже спаковані речі, приїжджаєте на місце зустрічі та разом відправляєтесь у вже обране місце евакуації.
До евакуації з міста завжди носіть з собою документ, що посвідчує особу.
Намагайтеся якнайменше знаходитись поза житлом і роботою, уникайте колон техніки і не стійте біля військових машин, які рухаються; в жодному разі жодним чином не повідомляйте про озброєння та пересування українських військ.
Другий варіант — влада рекомендує вирушити в укриття. Їхні адреси можна переглянути на спеціальній карті. Натиснувши на будь-який вид укриття, можна побачити його власника, адресу, тип, а також номер телефону людини, яка зберігає ключі. Краще заздалегідь перевірити, чи працює найближче укриття. Можливо, воно лише формально є на цій мапі. Заразом можна дізнатися, чи відкритий доступ у підвал вашого чи сусіднього будинку. Важливо: за словами експертів, такі укриття створені для короткочасного розміщення — в них люди можуть перебувати добу і більше, але там не вийде довго переховуватись — там немає туалету, води, інших систем життєзабезпечення.
Врахуйте також, що звичайні ЖЕКівські підвали будинків не пристосовані для укриття в разі авіанальотів чи ракетно-артилерійських обстрілів. В такій ситуації є великий ризик опинитися під масивними завалами. А захаращення таких підвалів тягне за собою ризик моментальної пожежі або задимленості.
Тривожний рюкзак
В ДСНС України радять купити міцний та зручний рюкзак обʼємом від 25 літрів. У нього треба вмістити все необхідне для життя протягом кількох днів. Ось що радить покласти туди українська ДСНС:
копії важливих документів ― паспорта, автомобільних прав, документів на нерухомість та автомобіль
кредитні картки та готівку;
дублікати ключів від дому й машини;
карту місцевості, а також інформацію про спосіб звʼязку й умовлене місце зустрічі вашої родини;
невеликий радіоприймач і батарейки до нього;
ліхтарик;
запасні елементи живлення до нього, сірники, запальничку, свічки;
компас, годинник;
мультитул, ніж, сокиру, сигнальні засоби на кшталт свистка;
кілька пакетів для сміття обʼємом 120 літрів;
рулон широкого скотчу;
пачку презервативів — у них можна переносити воду або використовувати замість джгута для зупинки кровотечі;
близько 20 метрів синтетичного шнура 4—5 мм завтовшки;
блокнот і олівець;
нитки та голки;
одяг: два комплекти спідньої білизни, дві пари бавовняних шкарпеток, шкарпетки з вовни, запасні штани, сорочку або кофту, плащ-дощовик, плетену шапочку, рукавички, шарф і зручне взуття;
намет, поліуретановий килимок, спальник;
засоби гігієни: зубну щітку й пасту, невеликий брусок мила, рушник, туалетний папір, кілька пачок сухих та вологих серветок, засоби інтимної гігієни, бритву, манікюрний набір;
металеві казанок, флягу, ложку, чашку;
запас їжі на кілька днів: висококалорійні солодощі, консерви, галети;
запас питної води на 1—2 дні.
В аптечку можна покласти: активоване вугілля, парацетамол, пенталгін, супрастин, імодіум, фталазол, альбуцид і ліки, які ви самі регулярно приймаєте.
Окрім ліків, Міністерство охорони здоровʼя України радить мати в аптечці: сухий та медичний спирт; дві пари гумових рукавичок; клапан із плівкою для проведення штучного дихання; засоби для зупинки кровотечі — турнікет, кровоспинний бинт з гемостатичним засобом; марлеві серветки різних розмірів і нестерильні марлеві бинти; еластичні бинти з можливістю фіксації; пластирі різних розмірів; атравматичні ножиці для розрізання на потерпілій людині одягу; великий шматок тканини, якою можна зафіксувати кінцівку постраждалого; антисептичні засоби — дезінфектор для рук, спиртові серветки; шприци.
Загальна вага рюкзака, стверджують у ДСНС, не має перевищувати 50 кілограмів ― щоб людина могла з ним пересуватися.
Проте, 50 кг на своїх плечах можуть нести далеко не всі. Тому потрібно взяти стільки, скільки саме ви зможете нести з розрахунку виключно на свої сили. За словами військових, середньостатистична екстрена валіза — це 15−20 кг, а не 50. Ви маєте бути якомога більш мобільними.
В будь-якому разі, обов’язково у вашому екстреному рюкзаку мають бути документи, готівкові гроші, вода, їжа та змінний одяг, аптечка, засоби гігієни, засоби комунікації: мобільний зв’язок, радіо та ніж.
Можна не витрачати гроші на рації чи генератори, стверджують експерти — у цьому може не бути потреби, крім того, раціями потрібно вчитись користуватися, мати запас батарейок, знати частоти.
Для маркування своїх речей візьміть клейкий папір та маркер. Для зручності, папір може бути кольоровим — так ви швидше знайдете свої речі у разі потреби — наприклад, під час евакуації.
Також експерти радять сформувати «колективну екстрену валізу», розбити її на відділи й розподілити між кількома людьми. Це буде доречно, якщо дорогу вашого відступу ще не бомбардують і ви можете відносно спокійно йти.
Якщо у вас є авто, зазделегідь спакуйте у багажник речі, які б не влізли у рюкзак: сухий спирт для розпалювання багаття, казанки для приготування їжі, таблетки для очищення води, спальники, намет, ліхтарі. Візьміть додатковий запас води, їжі та пального.
Якщо вам потрібно спуститися в бомбосховище, але ви точно вирішили, що не будете їхати з міста — можна брати не всі рекомендовані речі. Частина речей, зокрема спальний мішок, каністра бензину, деякі предмети для обігріву помешкання і фільтрування води можуть залишатися вдома. Деякі з них також потрібно завчасно принести у підвал будинку, якщо він придатний для укриття. Якщо ж ви плануєте їхати надовго або назавжди, знадобиться більше речей.
Як евакуюватися самотужки
Якщо у вас немає свого транспорту, доїхати до безпечної точки можна потягом, поки залізниця працює. Можна скористатися машиною знайомих чи попутними автомобілями. У деяких випадках доводиться йти пішки — залежить від того, яка інфраструктура працює, пояснюють експерти.
Якщо ви розраховуєте на власне авто, вибиратися з міста краще не головними магістралями, а малими, локальними дорогами, на яких менший шанс затору, хоч за такої ситуації проблеми будуть у всіх напрямках. Якщо у вас є автомобіль, необхідно заправити його, взяти додаткове пальне, аптечку і запасну шину.
З іншого боку, покинути місто часом можливо тільки пішки, особливо якщо ви не евакуювалися заздалегідь і тепер потрібно пробиратися крізь затори.
Як підготувати квартиру
Незалежно від того, ви евакуюєтесь чи вирушаєте в укриття, перед виходом з будинку перекрийте газо-, електро- та водопостачання, зачиніть вікна і вентиляційні отвори.
Заздалегідь нанесіть на вікна захисні смуги зі скотчу. Це зробить їх стійкішими до вибухових хвиль.
Не зайвим буде запастися вдома необхідним мінімумом. Передусім, це Їжа тривалого зберігання, технічна вода та питна вода з розрахунку три літри на людину на добу.
Стануть у пригоді овочеві, м’ясні, рибні консерви, їжа швидкого приготування, крупи, шоколад, енергетичні батончики, горіхи, картопля, капуста та морква, чай, кава, соки, а також хліб тривалого зберігання: хлібці, крекери, лаваш чи тортильї.
Переконайтеся, що маєте вдома достатньо теплих речей на випадок вимкнення опалення. У разі надзвичайної ситуації важливо мати доступ до джерел інформації та можливість зв’язку з близькими. Перелік важливих номерів запишіть на папірці. Купіть або перевірте на справність радіоприймач на батарейках. В одне місце покладіть додаткові батарейки та заряджені павербанки для телефонів. Переконайтеся, що вдома є засоби гасіння пожежі.
Якщо живете у приватному будинку, заздалегідь обладнайте укриття на такій відстані від будинку, яка більша від його висоти. Так більше шансів залишитись неушкодженими, якщо будівлю зруйнує вибухом.
Що робити, якщо обстріл застав вдома?
Якщо ви почули тривожну сирену вдома, але розумієте, що не встигнете до бомбосховища, та живете на поверхах вище п’ятого, є сенс спуститися на перший поверх, бо відносно часто снаряди влучають у останні поверхи будівель. При переміщеннях, не можна затримуватися між поверхами.
Якщо обстріл вже розпочався, тоді найбезпечніше місце — кімната без вікон із несучими стінами. Найчастіше це ванна кімната.
Водночас військові та спеціалісти з фізичної безпеки стверджують, що в новобудовах у ванних кімнатах може бути не несуча стіна, а просто перегородка з цегли. Тоді така стіна становитиме підвищену загрозу, особливо навпроти вікна, адже вибухова хвиля дістане і у ванній. Крім того, захистити може стара чавунна ванна, а не сучасна пластикова.
Тож якщо обстріл вже розпочався, залишайтеся у безпечній кімнаті. Не підходьте до вікон.
Перекрийте газ на будинок чи квартиру. Сховатися можна під столом або ліжком, прийняти позу ембріона, закрити руками голову і чекати.
Коли обстріл припинився, потрібно швидко оцінити ситуацію. Можливо, слід з усіх ніг забиратися з будинку, бо є ризик обвалу, чи почати збирати речі й вже потім йти у бомбосховище.
Я почув повідомлення на вулиці
Якщо ви почули повідомлення на вулиці з вимогою рухатися до найближчого укриття і поряд є не наземне метро, воно може послугувати справжнім бомбосховищем. За приблизними підрахунками Київський метрополітен у випадку обстрілів може вмістити 2,5 млн осіб. Водночас у метро потрібно бути готовим до паніки.
Одними з найнебезпечніших споруд під час обстрілу є скляні офіси, МАФи, магазини з великими вітринами: скло — це уламки, які найбільше травмують й вбивають цивільне населення. Якщо ви працюєте у такому приміщенні й почули, що десь близько «прилетіло», шукайте найближчу стіну або бетонну, залізну конструкцію.
Якщо ж обстріл застав вас на вулиці, найперше — впасти на землю, якщо є можливість — знайти заглиблення — чим глибше — тим краще. Далі – закрити руками голову.
Коли обстріл закінчився: не поспішайте вставати — зачекайте ще 2−3 хвилини, впевніться, що пострілів більше немає.
Куди евакуюватися?
Вибір місця для евакуації — це індивідуальний вибір, якщо не йдеться про спеціально організовані державою місця. Сільську місцевість навряд чи будуть бомбардувати. З додаткових переваг села — погріб, у якому можна запасти все необхідне та сховатися, і колодязь із питною водою. У багатьох будинках також є піч, тому їх можна обігріти без електроенергії.
Водночас військові експерти стверджують, що на околицях міста може бути значно небезпечніше, якщо місто потрапляє в оточення, тому варто розглянути віддаленіші варіанти. Крім того, обираючи між містом і селом, пам’ятайте, що у місті життєзабезпечення набагато краще і саме у місті вам легше надати допомогу.
Якщо ж ви ухвалили рішення евакуюватися у сільську місцевість, то необхідні вам речі, ліки і продукти краще брати з великим запасом.
У мене є діти
Якщо у вас є дитина, заздалегідь поговоріть з нею. Варто виписати телефони батьків, екстрених служб та знайомих, яким дитина може зателефонувати в екстреній ситуації і покласти цей листок і відоме їй місце. Також переконайтеся, що дитина знає своє ім’я і прізвище, адресу, імена батьків. Разом складіть речі першої потреби у її особистий рюкзак. Проте подбайте про те, щоб їхній рюкзак не був перевантажений.
У рюкзак покладіть свідоцтво про народження дитини; закордонний паспорт; медичну картку.
Дітям та підліткам підійде така ж їжа, як і вам, а от аптечку потрібно зібрати окремо. Варто пошукати аналоги «дорослих» препаратів, які дозволені дітям певного віку. Для зовсім маленьких дітей і немовлят необхідно додатково взяти: підгузки; пустушку; змінний одяг і білизну для немовлят; сухі дитячі суміші або пюре, які можна пити; посуд, де цю їжу можна запарювати; необхідні дитячі медикаменти дитячі сухі та вологі серветки.
Щоб не довелося носити дитину на руках, грудного малюка варто взяти у спеціальний рюкзак-переноску або слінг-шарф.
Також визначтеся з алгоритмом дій і повідомте його дитині. Вона має знати, що в разі будь-якої надзвичайної ситуації потрібно повідомити про це дорослого члена сім’ї або іншого відповідального дорослого. Якщо дитина чує сигнал сирени, треба взяти рюкзак, телефон, іти до бомбосховища або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни. Заборонено перебувати біля важких речей, вікон та скляних речей, у ліфті. Крім того, треба переконатися, що діти знають безпечні місця у школі та в інших місцях, де вони часто бувають.
Якщо ж ваша дитина ходить у школу чи садочок, зазделегідь продумайте план дій. За словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, у закладах освіти тренування щодо евакуації має бути не рідше одного разу на пів року. Та на практиці з початком карантину такі заходи в багатьох школах проводяться рідко або не проводяться взагалі. Крім того, в деяких школах або біля них немає бомбосховищ, а підвальні приміщення невеликі за розміром. Отже, вже батьки мають проявляти ініціативу й запитувати в керівництва своєї школи про наявність і стан укриття в закладі, а також про план дій на випадок різкого погіршення безпекової ситуації.
У мене є домашні тварини
В екстреній ситуації тварину можна взяти з собою — і якщо ви евакуюєтесь на власному авто, і якщо ви йдете пішки. Якщо ж автівки немає, а взяти з собою тварину ви не можете, домовтеся з друзями, родичами чи іншими людьми, щоб вони перевезли тварину в безпечне місце на своєму транспорті.
Якщо у вас немає можливості вивезти тварину, немає місця, та/або авто, залиште її близьким, знайомим чи сусідам, які залишаться у місті. Поговоріть з ними про це завчасно.
Також заздалегідь потурбуйтеся про запас їжі для тварини. Купіть переноску чи клітку. Подбайте про нашийник та бірку, на якій можна вказати ваші контакти.
Якщо у тварини є документи, візьміть їх з собою. Пам’ятайте, що може виникнути ситуація, за якої ви не можете забрати улюбленця чи залишити його на когось. В такому разі відчиніть двері помешкання. Обов’язково залиште запас їжі та води і приберіть небезпечні речовини, які тварина може дістати і з’їсти.
