Вона померла 4 січня 2018 року – агресивна форма раку спалила дівчину буквально за рік. За день до смерті Холлі Батчер поділилася з «тими, хто залишається» своїми думками, розповівши, з чим їй прощатися найболючіше і що насправді є найціннішим у житті.
Я завжди була впевнена, що коли-небудь постарію. Що одного разу моя шкіра стане в’ялою, в волоссі з’явиться сивина, на талії – зайві сантиметри. І всі ці зміни будуть пов’язані з моєю родиною – турботами про кохану людину, наших дітях. Я уявляла, що в мене народиться багато малюків. Що я буду співати їм колискові, недосипати, втомлюватися… Зараз розумію: я так сильно цього хотіла і хочу, що сама думка про ту сім’ю (сім’ю, якої у мене ніколи не буде!) заподіює мені неймовірний біль.
Це життя. Така тендітне, дорогоцінне, непередбачуване… Кожен день – це безцінний подарунок, а не даність.
Зараз мені 27. Я не хочу вмирати. Я дуже люблю життя. Я безмірно щаслива в ньому і кожну мить готова дякувати за це щастя своїм близьким. Але на жаль – від мене більше нічого не залежить.
Цей лист я пишу не тому, що мені страшно. Поки ми живі, ми не усвідомлюємо, що таке смерть і наскільки вона близька. І мені це подобається. За винятком тих випадків, коли нам з якої-небудь причини хочеться поговорити про це, ми робимо вигляд, що смерті не існує. Що вона не трапиться ні з ким з нас. Це таке табу. Про неї не розмовляють. Мені теж складно це дається. Занадто важко. Занадто… незрозуміло.
Я хотіла б, щоб люди перестали так сильно переживати через свої проблеми. На тлі смерті ця пpоблема, cтресові ситуації здаються сущими дрібницями. Просто повірте мені. Всіх нас – і мене зовсім скоро, і вас (можливо, через багато-багато років) – чекає одна доля. Ми всі зникнемо.
В останні місяці у мене було багато часу, щоб подумати про це. Найчастіше ці думки приходили до мене ночами, і я могла як слід проаналізувати їх в тиші. Так ось.
Кожен раз, коли вам хочеться понервувати через дрібниці, поскаржитися на своє життя, просто подумайте про тих, хто зіткнувся з цією пpоблемою. Тією, що її подолати. Тією, від якої не втекти. Тією, яка перекреслює все. Згадайте про мене. І подякуйте життю, що ваші проблеми – це суща дрібниця. Їх, на відміну від смерті, можна подолати. Пам’ятайте про це.
Так, життєві труднощі можуть дратувати. Але спробуйте хоча б не виливати свій негатив на інших людей. Ви живі – і це вже щастя. Ви можете вийти на вулицю і вдихнути свіже повітря. Можете побачити, яким блакитним буває небо і якими зеленими – дерева. Можете, а я зовсім скоро вже не зможу. Вам пощастило. Дійсно пощастило.
Можливо, сьогодні ви потрапили в пробку або не виспалися, бо ваші прекрасні діти будили вас всю ніч. А може, ваш перукар помилився і обстриг волосся коротше, ніж ви просили. Або накладною ніготь зламався. Або груди занадто маленькі, на попі целюліт, а живіт схожий на в’яле желе.
Господи, та перестаньте думати про це! Я клянусь, ви геть забудете про ці речі, коли настане ваша черга! Все це нісенітниця, якщо дивитися на життя в цілому.
Я от дивлюся на своє тіло, як воно тане на очах, і нічого не можу з цим вдіяти… Все, чого б я хотіла – це не ідеальні форми, а ще один день народження чи Різдво, проведене з сім’єю. Або ще один день (всього лише день!) наодинці з коханим і нашою собакою.
Іноді чую, як люди скаржаться на занадто складну роботу або занадто важкі вправи, які дає їм тренер в спортзалі. Ха! Будьте вдячні, що ви взагалі можете їх робити! Робота або тренування здаються такими буденними, нудними речами. Поки ваше тіло взагалі дозволяє їх виконувати.
Я намагалася вести здоровий спосіб життя. Напевно, це навіть можна було б назвати моєю пристрастю. Але все це зараз стало не важливим. Цінуйте здоров’я і власне працездатне тіло, навіть якщо у нього не ідеальний розмір. Доглядайте за ним, любіть його – просто за те, що воно вас не підводить і воно чудове. Балуйте його рухом і здоровою їжею. Але не зациклюйтеся на цьому.
Міцне здоров’я – це ж не тільки про фізичну оболонку. Постарайтеся знайти душевний, емоційний і духовний щастя. Тоді ви зрозумієте, наскільки важливо те «ідеальне тіло», яке нав’язують нам мас-медіа і соцмережі. Видаляйте зі своєї стрічки всі облікові записи, які змушують вас сумніватися в красі вашого тіла. Неважливо, чий це аккаунт – когось стороннього або друга. Будьте безжальні в боротьбі за власне щастя.
А ще будьте вдячні за кожен день, коли у вас нічого не болить. Говоріть спасибі навіть за ті дні, коли не дуже добре себе почуваєте через грип, більв спині, наприклад, підвернуту щиколотку. Так, це неприємно, але не загрожує вашому житті і скоро пройде.
Менше скаржтеся, люди! І більше підтримуйте один одного. Віддавайте, віддавайте, віддавайте. Це свята правда: ви відчуєте себе більш щасливими, якщо допомагаєте комусь. Шкода, що я робила це не так часто…
З тих пір як я захворіла, я зустріла багато неймовірно чуйних, щедрих і добрих людей. Я почула від них безліч добрих слів. Отримала море підтримки від сім’ї, друзів і навіть незнайомців. Це набагато більше, ніж я зможу віддати взамін. Я ніколи цього не забуду і до кінця залишуся вдячна цим людям.
Знаєте, це було б дуже дивно: маючи гроші, почати витрачати їх в кінці, перед смертю. У цей час зовсім не хочеться йти в магазин і купувати, наприклад, нове плаття (хоча я дуже любила шопінг раніше). Сукні втратили сенс. В кінці ти абсолютно чітко усвідомлюєш: нерозумно витрачати гроші на новий одяг або інші речі.
Замість сукні, косметики, прикраси купіть що-небудь приємне для свого друга. Що-небудь, що подпрувало б йому радість. Почастуйте друзів обідом. Приготуйте для них що-небудь самостійно. Купіть їм симпатичний вазон, абонемент на масаж, подаруйте красиву свічку. Неважливо, що це буде. Важливо лише, щоб цей подарунок повідомляв вашому другу: «Я люблю і ціную тебе».
Навчіться цінувати час інших людей. Навіть якщо ви схильні спізнюватися – що ж, просто заведіть звичку готуватися до виходу з дому заздалегідь. Цінуйте те, що інша людина готова подарувати вам годину або півгодини, просто щоб поговорити з вами. Не змушуйте її чекати, втупившись в телефон. Цим ви заслужите повагу.
У цьому році моя сім’я вирішила не робити традиційних подарунків на Різдво і навіть не прикрашати ялинку. Ви б знали, як мене це засмутило! Я мало не зіпсувала всім свято! Але все виявилося дуже незвично і мило. Оскільки нікому не довелося бігати по переповнених магазинах, мої близькі витратили час на те, щоб написати один одному вітальні листівки.
Напевно, це було правильно: уявіть, якби родина все-таки вирішила зробити мені подарунок, я б скористатися ним все одно не змогла і він залишився б у них – дивно, чи не так? А листівки… Знаєте, вони означають для мене набагато більше спонтанно придбаних подарунків. Мораль цієї історії: не потрібно витрачатися, щоб свято знайшло сенс.
Якщо хочете витратити гроші – витрачайте їх на враження. Або хоча б не змушуйте себе відмовлятися від вражень, витративши все на матеріальну, по суті непотрібну вам дурницю.
Витратьте день, щоб поїхати, нарешті, на пляж – вибратися в поїздку, яку ви давно відкладали. Пориньте в воду, зарийте пальці в пісок. Відчуйте солону воду на своєму обличчі. Відчуйте себе частиною природи.
Відчуйте цей момент, насолодіться ним, а не намагайтеся зловити в камеру вашого смартфона. Нерозумно проживати життя через екран смартфона, нерозумно витрачати час на пошуки ідеального кадру! Просто насолоджуйтеся цим моментом. Самі! А не намагайтеся зловити його для когось іншого. Так, ось риторичне питання. Час, який ви щодня витрачаєте на макіяж і укладку – воно дійсно того варте? Ніколи не розуміла цього в жінках.
Прокидайтеся раніше, слухайте спів птахів, насолоджуйтеся першими фарбами сходу. Слухайте музику. Саме слухайте! Музика – це ліки. Стара краще. Обійміть свого домашнього вихованця. Я буду відчайдушно нудьгувати без своєї собаки.
Поговоріть з друзями. Не по телефону. Як у них справи по-справжньому? Подорожуйте, якщо цього хочете. Чи не подорожуйте, якщо не хочете. Працюйте, щоб жити, але не живіть, щоб працювати.
Серйозно: робіть тільки те, що змушує ваше серце битися швидше, а вас – відчувати себе щасливим. Хочете торт? З’їжте – і ніякої провини! Скажіть «ні» тому, чого ви не хочете. Перестаньте думати про те, що подумають про вас і ваше життя інші. Так, у них можуть бути інші уявлення про те, як треба і правильно. Але ви можете побажати прожити саме пересічне, зате повну щастя життя – і будете абсолютно праві!
Говоріть близьким, що любите їх, так часто, як це можливо. І любите їх щиро, всім серцем.
Якщо щось змушує вас відчувати себе нещасними, будь то робота чи особисте життя… Просто напружтеся і змініть це! Ніхто з нас не знає, скільки часу йому відведено. Не можна витрачати цей дорогоцінний час на те, щоб страждати. Так, я знаю, це часто повторюють. Але ж правда!
У будь-якому випадку це всього лише порада від молодої дівчини. Можете слідувати за нею чи ні – я не наполягаю.
І останнє. Якщо можливо, зробіть добру справу для людства (і мене) – станьте донором крові. Цим ви врятуєте чиєсь життя, а заодно і самі відчуєте себе краще. Кожна здача крові може врятувати три життя! Це величезний внесок, який доступний кожному.
Донорська кров (а я вже збилася з рахунку переливань) дала мені можливість прожити ще один рік. Рік, за який я завжди буду вдячна, тому що провела його тут, на Землі, зі своєю сім’єю, друзями і собакою. Це був самий чудовий рік в моєму житті. Дякую. І до зустрічі … “
