Ілюстрована історія про життя і діяльність Володимира Стернюка.
- джерело.
Володимир Стернюк народився 12 лютого 1907 року в сім’ї священика Володимира Стернюка та Євгенії Коновалець. Мамин рідний брат – Михайло Коновалець, був батьком провідника ОУН полковника Євгена Коновальця.
Володимир закінчив чотирирічну школу у Пустомитах. Далі пройшов чотири класи Академічної гімназії у м. Львові. Там вступив до “Пласту”. Закінчивши гімназію у Бельгії, Володимир Стернюк стає редемптористом.
Тим часом на рідних землях один окупант змінює іншого.
Червона Москва вирішує ліквідувати Греко-Католицьку Церкву. У 1947-му році Володимира Стернюка арештовують. Майбутнього владику заочно судять у Москві. Вирок – 5 років каторжних робіт на лісозаготівлі. Після відбуття покарання Володимир Стернюк повертається до Львова. Працює сторожем, обліковцем, фельдщером.
Тим часом в московському готельному номері Йосип Сліпий, який вимушений назавжди виїхати з СРСР, висвячує на Місцеблюстителя Галицького Митрополичого Престолу отця Василя Величковського. А владика Величковський, у свою чергу, хіротонізує монаха Стернюка, який очолює підпільну церкву після смерті Василя Величковського.
У важких умовах заборони катакомбна церква продовжує надалі існувати. На конспіративних квартирах або на природі в домовлених місцях правлять Службу Божу. Функціонують підпільні семінарії та монастирі.
У травні 1989 року греко-католицькі єпископи Софрон Дмитерко, Филимон Курчаба, Іван Маргітич та священики Ігор Возьняк, Григорій та Микола Сімкайли, Володимир Війтишин розпочали у Москві на Червоній площі голодування за легалізацію та реабілітацію УГКЦ. Церква відкрито демонструє, що її не змогли знищити та ліквідувати. Вона являє живий організм, сильний своєю єдністю та зміцнений пережитими випробуваннями.
Остаточне утвердження УГКЦ відбувається у березні 1991 року, коли в Україну прибуває Верховний Архієпископ і Кардинал Мирослав-Іван Любачівський.
Автор ідеї та сценарій – Анастасія Сеньків
Художник – Юлія Бурак
Текст читає Сергій Жовнір
Звукорежисер – Сергій Щочкін
Монтаж – Олександр Литвиненко
Автори висловлюють подяку за допомогу у створенні ілюстрованої історії Тарасу Зеню.
