Випадково дізналася, що дружина синові зраджує. Побачила, як вона з чоловіком виходила з ресторану. Перед тим, як вони сіли в таксі, вони обнімалися і цілувалися.
- джерело.
У нас з Настею, моєї невісткою, були досить рівні стосунки. Як тільки вона вийшла заміж за мого сина, ми з нею сіли і поговорили, як 2 розумні жінки, обговоривши межі дозволеного.
У підсумку — за 6 років її шлюбу з моїм сином, у нас з нею не було жодної сварки. Але і подругами нас назвати було не можна: гранична ввічливість, взаємоповага думки протилежної сторони і абсолютне невтручання в справи один одного.
І все б нічого: гуляє, та й нехай гуляє — син сам її таку вибрав. Ось тільки у чоловіка, з яким обжимаються невістка, родима пляма на обличчі. Таке ж, як і у моєї внучки.
Я вирішила прямо поговорити з Настею. Варіантів могло бути безліч: родима пляма — дурне збіг; а може син знав, що ростить чужу дитину, але мені про не сказали по цілком зрозумілих причин; може вони взагалі усиновили дівчинку, а тут з’явився її біологічний батько і закохався в прийомну матір своєї дочки. Намагаючись не думати про погане, я покликала Настю в гості.
— Настя, я бачила тебе з чоловіком. Твоя дочка дуже на нього схожа. Мій син знає? — вирішила я не тягнути гуму, а прямо запитати.
Настя розплакалася. Благала нічого не говорити її чоловікові, каялася, що помилилася. Вона пообіцяла що піде від коханця і народить моєму синові його дитину.
Неприємно здивована відвертістю невістки, я пообіцяла мовчати. Як дивитися синові в очі — я не знала. Він любив дружину і дочку більше життя у мене язик не повернувся зруйнувати його ілюзію щастя.
Через пару місяців після вищеописаних подій, задоволений син зі своїм сімейством приїхав до мене в гості. Приводом для візиту послужила Настина вагітність.
— Четвертий місяць вже. Нутром відчуваю — син буде. Так що готуйся, мати, вдруге бабкою станеш!
Я посміхалася, а в голові билася думка: четвертий місяць. Адже тоді у неї був коханець. Хто знає, чийого дитини чекає Настя? Поліпшивши хвилинку, коли син був зайнятий донькою, я тихенько запитала у Насті:
— Чия це дитина?
Вона відштовхнула мене і почала кричати:
— Так як ви смієте мене в подібному звинувачувати? Ви ще скажіть, що і дочку я нагуляла!
Син насторожено поцікавився, що трапилося.
— Свекроз головного мозку у твоїй матері стався! Каже, дітей я на стороні нагуляла! Підемо звідси, ні на хвилину більше тут не залишуся!
Син докірливо подивився на мене:
— Не чекав від тебе такого.
Більше вони до мене не приходили. Син скинув мені фотографію новонародженого внука, з таким же рідним плямою, як у сестри.
Коли народженому хлопчикові було півроку, син прийшов до мене з речами і повідомив, що Настя від нього пішла. Настин коханець розлучився з дружиною, поманив її до себе пальчиком, Настя і побігла, забравши з собою дітей.
Мені б радіти, що син від тягаря у вигляді чужих дітей, позбувся. Та тільки я ж і залишилася в усьому винною: підставила мене наостанок невістка, розповіла синові про те, що я в курсі її гулянок була.
У квартирі, в якій я живу, чверть належить синові — від мого покійного чоловіка. Моя власна дитина отруює мені життя: з моменту розлучення він безпробудно п’є, постійно зубоскалить.
Кожен день тягне в будинок нахабних дівок, що мають нахабство вранці називати мене мамою. Тут одна у нього затрималася на цілий тиждень, він вирішив нас здивувати:
— Аліса, ця чудова жінка — моя мама. Якщо ти надумаєш наставити мені роги, вона з радістю тобі допоможе.
Я намагалася пояснити синові,що у всіх бідах з його колишньою дружиною, винен він сам: він сам на ній одружився, сам її вибрав, сам сліпо не помічав її зрад. Яке право я мала рушити сім’ю сина? Може, він і не проти її гулянок був, я то звідки знала?
А може, й справді — син правий? Я повинна була відразу йому розповісти про коханця Насті? Чи не адже факт, що він повірив би мені, а не своїй дружині.
