На Кіровоградщині лікарі 17 годин відмовлялися робити кесарів розтин породіллі, хоча вона їх благала. У підсумку здорове немовля померло. А медики сховали тіло новонародженого в сусідній кімнаті й говорили матері, що малюк живий.
Ідеальна вагітність
“Я виконувала все, що мені говорили лікарі. Коли почався карантин, навіть не виходила з дому. Жодного разу за всі 40 тижнів не лежала в стаціонарі на збереженні. 5 або 6 червня мене викликали на огляд після карантину, зробили УЗД і все було добре, ніякої пуповини в області шиї в малюка не було. Лікарка сказала, що ще тиждень можу походити. Але все сталося вже 7 червня”, – згадує жінка.
Рано-вранці в Яни почало тягнути внизу живота, з’явилися води. Мама Яни зібрала всі речі, і о 9 годині ранку вони приїхали до районної лікарні Малої Виски. Якби тоді вона знала, що пологи бажаного малюка перетворяться на пекло!
“Усі народжували й ти народиш”
Спочатку все було добре. Але вже через 2-3 години в Яни піднявся тиск. “Мене кладуть на стіл, дивляться, матка відкривається погано, а води відходять. Плід опускається й починаються дикі болі. Тиск ще підскочив, мені вже дають таблетки, ноги сильно набрякають. Кажу черговому лікарю Наталії Леонідівні Мороз: “Викликайте лікарів, зробіть кесарів розтин. Щось йде не так”. Але вона відповідає: “Кесарів робити не будемо, все під контролем. Усі народжували й ти народиш”. Я їм нагадала, що в мене вік і перша вагітність. Але вони не погодились”, – розповідає Яна.
Вона змогла зателефонувати мамі й повідомити, що все йде не так, їй погано, тиск, а лікарі не погоджуються на кесарів розтин. Та приїхала в лікарню, але Мороз їй сказала те ж саме: “Ви народжували й вона народить”.
“Мама їй говорила, мовляв, що ж ви тягнете, ви ж давали клятву Гіппократа. Але її не слухались і просто виштовхали з лікарні”, – каже Яна.
Трусили, стукали, а потім завернули в ковдру й винесли
Уже о 5 годині вечора в породіллі з’явилася кров, хоча лікарка продовжувала стверджувати, що це нормально. Болі були пекельними, матка так само погано відкривалася. У неї через крапельницю влили три пляшки ліків для стимулювання пологів.
“Матка відкрилася, але тиск піднявся ще вище. Я задихаюся. Благаю їх: викличте лікарів для кесарева, у мене є гроші, якщо треба, ми ще привеземо, тільки зробіть кесареве! Але вони відмовляють, хоча з мене ллється кров”, – мало не плаче жінка.
Тільки о першій годині ночі в Яни почалися перейми. Але сил тужитися вже не було, вона була змучена і знесилена.
“Серце б’ється, дитина в мені так стукала, так крутилася! Я вже непритомніла. Лікарі посадили на стілець і сказали, що зараз народжу. Я не можу тужитися. Мене поставили накарачки, кров ллється. Тоді вже прибігли акушерки, прийшла лікарка Анна Василівна Бровченко, яка мене вела. Поклали на спину, заламували руки, голову, мене просто роздирали. Але серце в дитини прослуховувалося до останнього. Я вже бачила голівку. Вони буквально вичавлювали її з мене”, – згадує жінка.
Медики поклали дитину на столик, обступили її. Яна могла бачити тільки спини лікарів, чула, що вони чимось шаруділи, піднімали її, трясли, стукали, робили штучне дихання. Потім завернули її в ковдрочку, показали й забрали, повідомивши, що покладуть у реанімацію.
“А навіщо він вам?”
“Малюк народився вагою 5 кг 400 г. Був здоровий. І коли вони сказали, що понесли його в інтенсивну терапію, то з’явилася надія. Всі лікарі пішли, я залишилася одна з медсестрою, яка ставила мені крапельницю і плакала. Я не розуміла, чому вона плаче. Попросила телефон і зателефонувала мамі, сказала, що дитина жодного разу не заплакала, її забрали”, – каже Яна.
Мама Яни приїхала в лікарню вже під ранок. Її знову не хотіли пускати, тоді пригрозила поліцією. Коли вона побачила картину в пологовому залі, то була в шоці – її дочка лежала вся в крові, а поруч нікого не було, всі поховалися.
“Увійшла літня акушерка, мама їй сказала, що вона хоче побачити свого онука. На що та відповіла: “Він через раз дихає, в реанімації. А навіщо він вам?” Потім усе-таки повела. Виявилося, що дитина лежить на столі в сусідній кімнаті, так само загорнута в ковдру. Нікуди реанімувати не носили. Мама запитує: “Чому лікарі кинули дочку, нічого їй не пояснили?” Відповідають: “Так вийшло”, – продовжує розповідь Яна.
Ніхто з лікарів навіть не попросив вибачення
Породілля вважає, що лікарі 17 годин знущалися з неї, грали в рулетку – виграють чи ні. Але не виграли. Коли мама повідомила доньці, що її дитина мертва, то в Яни почалася істерика. Вона згадує, що викинулася б у вікно, якби у неї тоді були сили.
Розтин тіла малюка робили в Кропивницькому. Звідти прийшла довідка, що дитина народилася здоровою, доношеною, але померла від асфіксії. Зі скандалом рідні змусили лікарів віддати їм тіло хлопчика, щоб поховати.
Яна не змогла бути присутньою на прощанні з дитиною, оскільки лежала в лікарні. Вона досі вдома не може вставати, за нею доглядає мама.
“Ніхто з лікарів не зайшов до мене в палату й не перепросив. Мама ходила до головного лікаря, він обіцяв, що розбереться й зайде. Але я його так і не бачила. А на восьмий день мене виписали, фактично викинули звідти, як собаку”, – каже Яна.
Коли жінка змогла встати й вийти в коридор, то зустріла там лікаря Наталю Мороз, вона посміхалася, наче й не було нічого.
Яна попросила її пояснити, у відповідь тільки почула – так вийшло. А потім сказала, що не лише вона в цьому винна, адже запрошувала і Ганну Василівну Бровченко.
До них підійшла і Бровченко, крутила щось в руках, а в очі подивитися так і не посміла.
Жінці не хотіли віддавати документи, довелося чекати п’ять годин. Обмінну карту породіллі так і не повернули, зі скандалом вдалося вирвати тільки копію УЗД. Вона підозрює, що лікарі тепер можуть внести зміни в обмінну карту.
У Маловисківській районній лікарні заявили, що внутрішню перевірку проводять, але попередньо вирішили, що причин для кесаревого розтину не було, тому вважають це нещасним випадком.
У поліції Кіровоградської області інформацію за цим фактом внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 140 КК України (Неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником).