Її сестричка, яка мала таке ж поранення не вижила.
Про неймовірну історію в ТСН.
Клавдієво-Тарасове – розташоване між Бородянкою, Ворзелем та Макаровим, але сюди російські війська не заходили, бої точилися навколо містечка. Як розповіли місцеві, усе тому, що у росіян були старі карти, 80-х років, на яких Клавдієво – це суцільні болота. Більшість будинків тут на намитих грунтах і збудовані вже за часів незалежної України. Це і врятувало містечко від російської навали. Тут майже немає руйнувань.
Олександр живе у Клавдієво, а працював ветеринаром у кліниці у Милі, що по Житомирській трасі, яка була в окупації. Звідти він забрав до себе додому майже усіх своїх пацієнтів. До них доєдналися і інші тварини, яких рятувала колега Катя з сусідніх сіл. Так понад місяць поруч живуть коти, собаки і навіть каракали.
А в якійсь момент ветеринари змушені були стати лікарями-хирургами. Дві сестри – 7-річна Настя та 11-річна Ліда – тут опинилися після того, як машину, в якій вони їхали з батьком, розстріляли росіяни. Дівчата отримали численні осколкові поранення. «Нам сказали, що треба зашити оскольчаті рані. Виявилося, що там стріляні рані голови в однієї та другої дівчинки. Та що молодша, там, на жаль, була травма тотальна…Практично вся лева півкуля була назовні. Та що старше, там розмежування тканин голови, вона дуже кричала», – розповідає ветеринар Катерина.
Ветеринари ставили крапельниці, і давали дівчатам знеболювальні, які призначали в мирний час тваринам. «Ввели з наркозу, змогли обробити хірургічно рану і далі зашили, поставили дренажі. Далі протинабряклі препарати», – каже Катя.
На жаль, ліків було обмаль. «Там настільки був набряклий головний мозок, треба було робити, щоб зайва рідина виходила з голови, яка набрякає, для того щоб зберегти життя», – пояснює ветеринар Олександр.
Дитсадок і тоді і зараз без електрики та опалення. Зігрівали дівчат теплою водою у пластикових пляшках, накривали ковдрами. «Молодша, на жаль, уночі пішла. Вона не прийшла до тями. Вона приїхала в комі та в комі пішла», – додає чоловік.
А Ліда прийшла до тями. Ветеринари для батька проклали маршрут, аби зробити зупиники, в Ворзелі та Бучі, де на них чекали лікарі і той повіз доньку у бік Києва. Та згодом до Каті з Сашком дійшли сумні новини. «Вони ж не доїхали, їх у Бучі по другому колу розстріляли. Ми засмутилися. Плакали пів ночі, що як так», – розказує Сашко.
Ця звістка дійшла сарафанним радіо, адже зв’язку у Клавдієво практично немає навіть зараз. А про те, що російська армія тікає, Катя і Сашко дізналися, коли ворожий танк заїхав прямо до них на подвір’я. «Із повороту до нас заїхали танки. Вони зістрибнули з танка і почали кричати, що стаємо в оборону. До нас вони постукали у вікна. Ну, ми лежали і не знали, що робити. Ми впали на підлогу. Гармата дивилася прямо у вікно», – пригадує чоловік.
Танк з подвір’я росіяни витягали залізним тросом, щоб дістати його з болотистої місцини – порвали три. Коли росіяни таки поїхали, сусіди підрахували, що в колоні було близько 180 одиниць техніки.
ЯК ЛІКАР-ВЕТЕРИНАР РЯТУВАВ ДІТЕЙ МАЙЖЕ БЕЗ МЕДИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ТА ІНСТРУМЕНТІВ
Зараз паркан вже відновили. Безпеку забезпечує – пес Джаві. Катя і Сашко продовжували доглядати тварин і сусідських курей. Та опікуватися старенькими сусідами. Як раптом їм повідомили – Ліда з татом живі. Родина зараз вже в Італії. Тамтешні лікарі, зробили дівчинці вже кілька операцій. «Востенє, як я з лікарем говорив, вони не знають, що робити – чи закривати цю рану чи діставати те, що там ще залишилося», – розповідає батько дитини.
Але Ліда точно йде на поправку. Завдяки усім – зокрема ветеринарам з Клавдієво і лікарям з Ворзеля, Бучі та Києва, які надавали медичну допомогу.
« Дуже дякуємо, що вони біля нас і днями, і ночами крутилися, і може краще, ніж до своїх дітей ставились. Дякуємо і клавдієвським і ворзельським врачам, і бучанським», – каже батько дитини.
