Син популярної української співачки Мяти пережив інсульт у віці чотирьох років.
- джерело.
Про це артистка та експерт вокального шоу “Співають всі!” на каналі “Україна” вперше розповіла у програмі “Зірковий шлях”.
За словами жінки, у 4 роки у її сина раптом почався зворотний розвиток. Далі були довгі місяці обстежень, пошуків лікарів і нарешті діагноз.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
“Враження головного мозку. В нього на головному мозку два рубці – тобто це як інсульт стався, вони не заживають. У нас таких дітей навіть не було де лікувати на той час. Ми знайшли єдину клініку і єдиного лікаря, який правильно поставив діагноз. У нас колись були інтернати, і таких діток просто віддавали в такі школи-інтернати, закривали, щоб не бачили. Що там робилося ніхто не знав”, – розповіла Юлія Загорська (справжнє ім’я співачки).
До 10 років син зірки Юрко навчався у приватній школі, де були спеціалісти, що могли працювати з такими. А останні роки Юрій вже ходить до державної школи в інклюзивний клас. Такі навчальні заклади почали з’являтись у нашій країні зовсім недавно.
Та попри впроваджену в Україні програму інклюзивної освіти, 38-річна Мята ледь стримує емоції: шкіл, де могли б навчатись діти з особливостями розвитку у нас катастрофічно мало.
“Нам бракує спеціалістів, шкіл, якихось центрів. Навіть, якщо створюють такі центри, то вони коштують просто шалених грошей! Наприклад, інклюзивна приватна школа – це мінімум 25 тисяч гривень на місяць. А додайте ще ліки, таблетки, уколи, реабілітологи, логопеди”, – каже співачка.
Але не тільки країна не готова до таких дітей як її син, говорить вона. Багато людей навколо донині неадекватно реагують на її Юрія.
“Раніше, якщо він міг щось викрикнути, відразу дивилися: “Боже, у вас не вихована дитина!”. Були реально ситуації, коли чомусь інша дитина вдарила Юру і Юра відповів: “Я тобі дам”. Насварився. А тато це побачив, і почав бігти до моєї дитини, і щось там йому розповідати. Звичайно Юра цього не розуміє. І тоді вже заступлюся я або чоловік”, – поділилася артистка.
