Від учителів та батьків можна почути критику, що проєкт типового навчального плану для 5–9 класів завантажує дітей ще більше, ніж було раніше. Концепція НУШ же навпаки передбачає зменшення навантаження на учнів, визначаючи його однією з проблем шкільної освіти. Чому так сталося та про інші слабкі місця цього документа “Нова українська школа” поговорила з керівником робочої групи зі створення нових стандартів освіти Романом Шияном.
Тож поки невідомо, чи вдасться громадськості дотиснути зміни. Ба більше, і “команда Шияна” подала свої пропозиції до програми через громадське обговорення. Попереду складний етап доопрацювання документа в стиснуті терміни. Адже вже за пів року має розпочатися пілотування нового стандарту в 5 класі. А для цього треба мати типову освітню програму, запропонувати модельні навчальні програми і найголовніше – підготувати школи та навчити педагогів.
І хоча навчання частково стартувало (зокрема, “Директорська академія” для директорів пілотних шкіл у межах фінського проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС, що фінансується Міністерством закордонних справ Фінляндії та Європейським Союзом) – часу не так багато.
ПРО ЗБІЛЬШЕННЯ ТИЖНЕВОГО НАВАНТАЖЕННЯ
Нарікаючи, що не вистачає навчального часу, бо його обмежує гранично допустиме навантаження, ми на тлі цієї “битви” за години, що підживлюється “предметним шовінізмом”, не можемо не помічати глибокого занепокоєння громадськості, зокрема батьків, щодо перевантаженості школярів.
Водночас, загальний обсяг навчального навантаження не перевищує гранично допустимого для України (за межі якого давно вивели фізичну культуру) і середнього для країн ЄС – так, у фінів трохи менше, але в данців – набагато більше.
Встановлення жорсткіших обмежень може обернутися ефектом, протилежним до жаданого, – втрата ресурсу може ускладнити впровадження нових підходів до організації освітнього процесу, спрямованих на дослідження, пошук власних підходів до розв’язання проблем, проєктної діяльності, виходу за межі класної кімнати тощо.
Звернімо також увагу, що проєкт типового навчального плану укладено на основі “рекомендованого” навчального часу, визначеного Базовим навчальним планом у стандарті. Якщо ж ви візьмете за основу мінімальний навчальний час, утримуючи в полі зору різницю між цими двома параметрами для кожної галузі, то переконаєтеся, що насправді є можливість розпорядитися наявним ресурсом так, щоб укласти досить збалансований та гармонійний навчальний план.
Такий підхід засвідчує спроможність ідеї автономності школи й дає змогу запобігти марнуванню часу через перевантаження учнів. Здавалося б, ідеться в середньому лише про 6 щотижневих годин, але виокремлення цього “буфера” дає змогу усвідомлено перерозподіляти навчальний ресурс відповідно до потреб та можливостей, оминаючи глухі кути й пастки міжгалузевих протистоянь (з урахуванням “додаткових” годин, передбачених базовим навчальним планом для кожного циклу, що розподілені за роками навчання в опридюдненому для громадського обговорення проєкті типового навчального плану, за розрахунку “від мінімального” у “резерві” залишається 8,5 у 5 класі, 10,5 – у 6-му і по 7,5 – від 7-го до 9-го класу).
Якщо ви залишатиметеся в лоні традиції, зможете зберегти статус-кво. Якщо спробуєте ризикнути – матимете шанс позбутися калейдоскопічної фрагментарності навчального процесу, наважившись на непрості інтегровані рішення. Відважні отримають головний приз, втілюючи міжгалузеві проєкти та пропонуючи учням курси на вибір.
ЯКИМ ГАЛУЗЯМ НЕ ВИСТАЧАЄ ЧАСУ, А ДЕ ПЕРЕБІР
На сьогодні становище жодної галузі, порівняно з чинним типовим навчальним планом, не погіршилось.
Однак, є підстави для сумнівів. Адже статистика ОЕСР свідчить, що в країнах ЄС є чотири кити навчального плану: мовно-літературна галузь, природнича, математична та іноземні мови – займають на рівні, що відповідає нашому другому циклу базової освіти (7–9 класи), у середньому трохи більше половини навчального часу. А в нас – орієнтовно 70%.
Природнича галузь
У природничій галузі, якщо покликатися на міжнародний досвід, є помітний надлишок. Одразу хочу сказати, що не пропоную цей досвід “мавпувати”. Але його варто осмислити, зокрема на перспективу другого циклу базової освіти (7–9 класи).
Природнича освіта на цьому рівні займає в середньому 12% як у ЄС, так і в країнах ОЕСР.
Впала в очі Корея зі своїми 20% – виявилося, що до природничої освіти долучили ІКТ і “практичні та професійні вміння”.
Ірландія, яка має цікаві нові рішення й зараз прогресує в PISA, виділяє 9% часу на природничу освіту в 7–9 класах. Я знайшов нову навчальну програму із “Science” на сайті їхнього міністерства. Вона досить дотепно поєднує різні аспекти природничих дисциплін, хоча всі вони, звісно, проглядаються, і розрахована орієнтовно на 200 годин. Прості арифметичні розрахунки дали змогу встановити, що це дві години на тиждень упродовж трьох років. Тобто, вони досягають високого результату за дві години на тиждень.
У нас же на природничу освіту відведено 25% часу. Очевидно, що це наслідок споконвічного предметного поділу на фізику, хімію, біологію й географію.
Ще раз підкреслю: я далекий від того, аби щось подібне пропонувати зараз для нас. Але коли ми говоримо, що нарощуємо ресурс для природничої галузі, бо нас до цього спонукають результати PISA, – це самообман.
Очевидно, що оптимальні рішення – складні. Вони лежать у площині конструювання програм, що ґрунтуються на дослідницько-пошукових підходах. Держстандарт створив для цього передумови.
Мовно-літературна галузь
У мовно-літературній галузі є кілька вузьких місць. Ми вже бачимо апеляції з боку спільноти вчителів зарубіжної літератури, яких занепокоїло об’єднання часу в одній комірці, де виділено на обидві літератури 3,5 години. Це зроблено з тим, аби школи розподілили самі. Але в цьому побачили натяк на інтеграцію, будь-яким проявам якої ця спільнота активно протистоїть. Окрім того, там ще й на пів години стало менше. Раніше було по 2 години на кожну літературу.
Водночас, збільшили ресурс на українську мову як окремий предмет – додали по пів години в 5–7 класах і по годині у 8–9-х. Будь-яка пропозиція щодо перерозподілу часу, яка зачепить цей рядок під час обговорення, виглядатиме як зазіхання на ресурс для вивчення української мови. Ніхто не схоче мати проблеми з мовним омбудсменом на цьому ґрунті. Рядок з українською мовою захищений, тож після затвердження його торкатися не можна. Тобто оптимізувати час у межах мовно-літературної галузі можна буде хіба за рахунок літератур, якщо робити інтегрований курс.
Проте тут є ще один момент: якщо ми хочемо спонукати до нового рішення, то не маємо забирати звідти ресурс. Тому ми казали завжди вчителям літератур, що якщо у вас було 2 години на одну з них, то в разі інтеграції ви до них додасте 2 години для іншої – і все це разом доповнить ресурс на українську мову.
Також бракує годин іноземній мові. Планувалося поставити її на рівні 4 годин, щоби було середнє між масовою практикою і спеціалізованими школами. Саме на такий час орієнтувалися, визначаючи обов’язкові результати навчання за кожним із циклів. А, крім того, ще потрібен ресурс для другої іноземної.
Є нюанси і з типовим навчальним планом для для класів (груп) з навчанням мовою корінного народу або національної меншини. Якщо на рідну мову передбачити не менше, ніж на державну, – майже не залишається часу на все інше.
Громадянська та історична галузь
У громадянській та історичній галузі є жорсткіший, ніж в інших галузях, дефіцит часу – зокрема для того, щоби забезпечити складник громадянської освіти. Вкрай потрібен хоча би символічний капітал для громадянської освіти.
Мистецька галузь
Тут важливо зберегти тяглість, рівномірно розподіливши час упродовж усього другого циклу – аж до 9 класу включно.
Соціальна та здоров’язбережувальна галузь
Дехто пропонує зменшити тижневе навантаження за рахунок соціальної та здоров’язбережувальної галузі (1–1,5 години). Або ж наростити за рахунок неї ресурс інших галузей.
Це повністю суперечить міжнародним тенденціям. Курси особистісно-соціального спрямування, що охоплюють питання добробуту, включно з безпекою та здоров’ям, пов’язані з розвитком уміння вчитися, планувати своє майбутнє (включно з профорієнтацією), з виразним акцентом на підприємливості як створенні цінностей для інших, а також курси соціально-емоційно-етичного спрямування – набувають усе більшої ваги у формуванні як наскрізних умінь (“soft skills для 21-го століття), так і ключових компетентностей, серед яких чітко окреслилася нова “Особістісна, соціальна, навчальна” (“Personal, Social, Learning to Learn”).
Європейська рамка, що розкриває сутність цієї компетентності, опублікована 3 липня минулого року під назвою “LifeComp“. Чи не час спиратися на найновіші європейські джерела, замість власних упереджень та стереотипів?
Малі курси
Є нюанс, пов’язаний із малими курсами. Вони ніби натякають, що це може бути тільки предмет на одну тижневу годину, хоча це не зовсім правда. Наприклад, фіни в 7–9 класах мають так звані кредити, розраховані рівно на стільки ж часу, скільки й одногодинні предмети. Але вони по-іншому це організовують – дають їх компактно впродовж 6-ти тижнів, учні мають цей урок щодня. Потім на зміну приходить інший.
Також вони визначають обов’язкові модулі. Наприклад, може бути два обов’язкових модулі з біології і три на вибір. Так ти набираєш собі кредити. Це, до речі, ще одне, що нам не вдалося реалізувати в роботі над типовою освітньою програмою, – показати подібні модулі. Сподіваюся, що до цього вдасться повернутися, коли дійде черга до другого циклу базової освіти.
ПРО КУРСИ МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ
Від авторки: У проєкті типового навчального плану є предмет “Етика / курси морального спрямування”. Це означає, що під формулюванням “курси морального спрямування” деякі школи зможуть зробити обов’язковими, наприклад, скандальний курс “Основи сім’ї” чи християнську етику, які раніше були курсами за вибором (тобто не обов’язковими для всіх).
Я не маю достеменної інформації, звідки взялося це формулювання. Тобто, воно з’явилося після того, як робоча група передала напрацювання МОН.
У тій редакції, до створення якої ще мала причетність уся група, згадувався в цьому контексті як один із варіантів – курс соціально-емоційного етичного спрямування. Його носієм є зараз Едкемп. Етика звучала тільки в такому контексті.
З ЯКИМИ ВИКЛИКАМИ МОЖЕ ЗІТКНУТИСЯ ІНТЕГРАЦІЯ
Ще до того, як стандарт був затверджений, ми запропонували на публічних консультаціях, які в червні 2020 року проводило Міністерство освіти й науки України за сприяння Національного Демократичного Інституту, Всеукраїнської ініціативи “Активна Громада” від Інституту “Республіка”, прообраз майбутнього типового навчального плану, у якому передбачили різні варіанти: від предметних рішень через внутрішньогалузеву часткову або повну інтеграцію до міжгалузевої інтеграції. У цьому контексті обговорювався також модульний підхід – короткі курси.
Ще відтоді ми підкреслювали, що це не кілька фіксованих варіантів типового навчального плану. Що це рішення, які можна перекомбіновувати на рівні школи. Тобто навчальний план школи може включати в себе за однією галуззю – інтегроване рішення, за іншою – предметне й ще десь міжпредметне. Ми сподіваємося досі, що в типовому навчальному плані всі ці можливості будуть відображені як рівнозначні.
У теперішній версії інтегровані рішення перелічені через кому після кожної галузі, а міжгалузеві інтегровані рішення – у правій колонці таблиці.
Ми бачимо з коментарів, що це сприймається спільнотою як надання переваги предметному підходу. В інтернеті “гуляє” навіть спрощена версія навчального плану. Я так розумію – ті, хто її обговорюють, навіть не здогадуються, що це не те, що презентоване в документі.
Тому ми пропонували свого часу і сподіваємося, що є ще можливість повернутися до такого формату, коли галузь, вказана в першій колонці типового навчального плану, розкривається спершу через повне інтегроване рішення в межах галузі. Тоді можуть бути подані інтегровані рішення, які охоплюють частину результатів навчання, передбачених тієї чи іншою галуззю. І так само – предмети.
Тоді видно, скільки є ресурсу в галузі – на яку кількість годин може розраховувати той чи інший інтегрований курс – так, як це в нинішній версії показано для предметів
Також важливо, щоби кожна галузь мала власне сильне інтегроване рішення, аби створити передумови для міжгалузевої інтеграції. Під час обговорення були думки про об’єднавчі процеси. Вони, у принципі, можуть бути корисними, якщо не руйнують галузеву цілісність. Адже кожна галузь має свою логіку.
Ніхто з учасників робочої групи зі створення цього документа не заперечував на жодному з етапів, що має бути гнучкий типовий навчальний план, на основі якого кожна школа може створювати свою освітню програму, спираючись на власний робочий навчальний план. Але нам не вдалося всередині робочої групи домовитися про спосіб презентації.
Ми зараз бачимо через реакцію тих, хто це читають, підтвердження, що інтеграція сприймається саме як щось додаткове, а не рівнозначне. Цю суперечність ми насамперед хотіли би усунути.
ЧИ ЗМІНИТЬСЯ ТИПОВА ПРОГРАМА
Тим часом група експертів, яка включає членів робочої групи зі створення Держстандарту базової освіти, що представляють різні освітні галузі сформулювала свої пропозиції, спрямовані на подолання суперечностей і вузьких місць проєкту, і подала в МОН у межах громадського обговорення. Тривають консультації.
Також ми разом з Українським інститутом розвитку освіти презентували МОН навчальний план, розрахований від мінімального навантаження, про який ідеться не початку.
За результатами громадського обговорення МОН зазвичай публікує звіт поряд із проєктом документа на своєму сайті. Цей звіт має вигляд порівняльної таблиці, у якій МОН приймає, повністю або частково, отримані пропозиції чи відхиляє їх із відповідним обґрунтуванням.
ПРО ПЕРЕЛІК МОДЕЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ
Експерти, які брали участь у робочій групі зі створення держстандарту, який, власне, реалізується через освітні програми, зараз займаються тестовим конструюванням модельних навчальних програм. Невдовзі до цього процесу долучаються численні авторські колективи. Перелік модельних навчальних програм входить до складу типової освітньої програми, як цього вимагає закон “Про повну загальну середню освіту”. Є згода, що перелік модельних навчальних програм – невичерпний.
Перелік предметів і курсів, поданий у навчальному плані, має бути конкретизований. У плані може бути вказана родова назва курсу, наприклад, “інтегрований мовно-літературний курс”, а в переліку модельних програм – назва цього курсу і його характеристики, обов’язкові результати навчання, що він їх охоплює. Не завжди можливо прив’язати до кожної програми певні групи результатів навчання, які передбачені тією чи іншою галуззю, бо ті самі групи можуть стосуватися різних рішень. З цим ще треба попрацювати.
Вікторія Топол, головна редакторка “Нової українського школи”
