З 1 вересня 2020 року в Україні набув чинності закон про освіту, який регламентує перехід усіх шкіл на українську мову. Правда, законодавці залишили в ньому лазівку для російської – в початкову школу можна набирати класи з навчанням цією мовою. А ось із 5-го класу кількість предметів, що викладаються державною мовою, має поступово збільшуватися з 20% до 80% у 9-му.
Російську тепер вчать факультативно
Мовний скандал у школах Кропивницького перейшов на стадію “холодної війни”. Як розповідає голова місцевого батьківського комітету Євгенія Захарченко, в школі №16 російську мову і літературу тепер вивчають факультативно. Але до цього близько семи років стояли в розкладі як обов’язкові предмети.
“Батьки скаржилися, що тепер мовби добровільно-примусово доводиться вивчати російську, тому що це факультатив. Правда, вже агресивно не нав’язують”, – говорить нам Захарченко.
Ще одна нерозв’язана в Кропивницькому проблема – це поділ класів на дві групи для вивчення української мови. Чомусь у місті вважається, що в них у кожному класі менш ніж 27 осіб, тому ділити клас на дві групи і брати додатково вчителів не потрібно.
“Хоча це абсолютно не так. У нас є деякі школи, наприклад, Пушкінська гімназія та інші, де на паралелі тільки один клас. А в деяких навчальних закладах у класі по 8 учнів. Ці школи чомусь не закривають, хоча зовсім поруч є навчальні заклади, куди дітей можна перевести. І через це середнє арифметичне число учнів у класі менш ніж 27. А значить, субвенцію від Кабміну на розподіл класу на групи не призначено”, – говорить Захарченко.
Також, за її словами, в школі №14 мама учня скаржилася, що на перерві вчителі з дітьми розмовляють російською мовою. Тобто на уроці вони виконують закон про освіту, а на перерві забувають.
“У цієї мами дитина україномовна, і вона губилася, коли вчителька, яка щойно на уроці говорила українською, тепер звертається до неї російською. Вона просто не розуміла, що від неї хочуть”, – говорить Захарченко.
Співають і “виховують еліту”
У Києві відразу кілька шкіл, які завжди викладали російською мовою, знову з 1 вересня 2020 року набрали собі російськомовні класи. Це гімназія ім. Пушкіна, школи №71, 135, 25. Тут у молодшій школі навчатимуть російською, а з 5-го класу обсяг предметів українською збільшуватиметься – з 20% до 80% у 9 класі.
У школах пояснюють, що в них були заяви від батьків відкрити російськомовні класи. Тому вони пішли на поступки. І запевняють, що все це діти переселенців із Донбасу та інших населених пунктів.
Ще один скандал виник у школі №3 в Глухові Сумської області. Там мама першокласника Аліса Ковальова виявила, що в школі з дітьми проводять репетиції дитячого свята під російськомовні пісні. Коли вона почала ставити питання, то класна керівниця видалила маму із загального чату, а іншим батькам сказала, що ранок скасовується. Нібито через те, що одна з мам була проти.
Також Аліса з’ясувала, що в школі педагоги нерідко використовують російську мову і в освітньому процесі. Але вчителька класу і директор своєї провини не визнають. Запевняють, що використовували тільки кілька пісень, а взагалі в них весь навчальний процес ведеться українською мовою.
А ось у Дніпрі в дитячому садку “My Family Bilingual Montessori Center” пішли ще далі. Аліна Бардашевська водила доньку в цей приватний садок та звернула увагу, що її україномовна дочка стала дедалі частіше вживати російські слова.
З’ясувалося, що в приватному садку дітей вчать тільки російської та англійської. А на питання мами заявили, що вони “виховують еліту, якій українська мова не потрібна”. І вказали незадоволеній жінці на двері.
Як пізніше з’ясувалося, садок працював нелегально, ліцензії в нього не було, а це всього лише розвивальний центр для дітей.
Звичайно, те, що закон про освіту набув чинності, – це великий крок на шляху розвитку української мови. Однак залишені лазівки для прихильників російської дозволяють їм доводити своє небажання переходити на державну мову. Це як у 90-х, коли прихильники “соціалістки” Вітренко збирали заяви з батьків про бажання навчатися російською і несли в школи. У такий спосіб демонструючи світові, що в Україні немає бажання вчити дітей державної мови.