Виставковий проект “Battle of memories: міфи і реалії радянської доби”, який здійснюється за підтримки Українського культурного фонду, покликаний дати поштовх громадянам України переосмислити історію радянських часів, дати їм правильну оцінку для того, щоб в майбутньому не повторювати помилки минулого.
– Виставку готували понад місяць. І саме ця експозиція отримала найвищі бали від експертів. Тому сьогодні вона і приїхала до столиці. Яку головну позицію ви в неї вкладали?
Так, дійсно, сьогодні ми присутні на відкритті виставкового проекту “Battle of memories: міфи і реалії радянської доби”. Цей проект реалізується за грантової підтримки Українського культурного фонду і є одним із переможців конкурсу “Створюємо креативний культурний продукт”. І, дійсно, це той проект, який сьогодні не втратив своєї актуальності. Тому що, на жаль, на сьогоднішній день ще дуже багато існує радянських міфів у свідомості наших співгромадян. І сьогодні, в ХХІ столітті, ще є такі країни пострадянського простору, які використовують ганебну практику радянських часів. Нам і сьогодні приходиться визволяти політичних в’язнів із тюрем і вести боротьбу за правду в інформаційній війні.
Тому саме такі проекти дуже актуальні. І я дуже рада, що саме такий проект був підтриманий незалежними експертами Українського культурного фонду. Він є багатовекторнм. Він буде потім експонуватися по музеям областей і районів України, які мають дуже багато матеріалу з радянських часів. І саме якщо його подавати вже з нового погляду, з переосмисленням саме нашої історії радянських часів, і давати їм правильну оцінку для того, щоб в майбутньому не повторювати помилки минулого, – я думаю, що ми зможемо виховати зовсім інше нове українське покоління патріотів, які будуть відстоювати саме українські цінності, саме українську культуру і будувати незалежне, прогресивне, проєвропейське українське суспільство.
– Чотири кімнати з різними експонатами. До прикладу, є такий собі символічний кабінет урядовця, є і радянська кухня, які демонструють пустоти того часу: що, в принципі, у людей повністю все було відсутнє. Які у вас сьогодні враження від побаченого? Адже ця виставка нагадує не звичайні наші музеї, які застрягли в радянських часах, а саме сучасні, європейські експонати.
Так, дійсно, є дуже багато моментів, які нагадують наше минуле і те, що пам’ять іноді стирає як щось неприємна. Наша пам’ять взагалі залишає приємні спогади і намагається стерти погане, неприємне, незручне. І саме такі виставки дійсно нагадують ті реалії, в яких ми існували. І дуже важливо, знов-таки, не тільки нагадувати поколінню, яке пройшло через це, яке відчуває спогади, які народжуються в цих залах.
А саме дуже важливо показати ці радянські реалії життя для молодого покоління, які цього не знають. І вони кажуть: “Немає нічого поганого. Може, це і не страшно? А давайте спробуємо”.
І дуже важливо зараз саме ці помилки дійсно не допустити в майбутньому і нагадати, що це не тільки побутові проблеми, пусті полиці і якісь незручності в житті, а це ще й ідеологічна обробка людини: коли з самого народження людина вже була гвинтиком системи, яка формувала її і зомбувала через жовтенят, потім через піонерські організації, комсомольські, партійні. І таким чином вже все життя людини було передбачено наперед. І якщо така людина намагалася вийти з цієї колії, з цієї системи, вона ставала поза законом. І тоді система вже намагалася таку людину зламати чи виключити зі свого суспільства. Ці моменти треба доносити і розказувати про них людям для того, щоб вони розуміли, що це не тільки побут, а це й ідеологія.
