Юля вчилася на першому курсі Інституту, коли познайомилася з Денисом.
Дівчина вирішила взяти академічну відпустку, а Денис вирішив покинути навчання раз скоро стане батьком, і піти працювати.
Жити вирішили у його батьків.
Батьки взяли дівчину добре. Молоді вирішили з весіллям поки не поспішати. Коли з’явився малюк вирішили поїхати в інше місто, адже там було більше перспектив для роботи.
Після від’їзду минуло десь пів року, може трохи більше, Дениса забрали в армію. Дівчина з сином стала жити зі своїми батьками.
Через кілька місяців дівчина написала лист в армію, що їй треба далі вчитися і їм пора розлучитися.
Що стосується дитини на той момент йому було трохи більше року, відвезла його до матері Дениса, і навіть не роздягаючись тут же виїхала.
Так минуло вже шість років, дівчинка скоро піде в школу, а мама навіть не дзвонить і не питає, як росте її дитина. За весь час зателефонувала всього пару раз і все.
Що стосується батька дитини він будує своє життя, свої відносини, та й що з його взяти адже він сам ще дитина.
А дитини так і виховує бабуся з дідусем. Бабуся замінила їй маму.
Дівчинка ходить в садок, і як кажуть вихователі таких мам «Зозуль» насправді багато. Дітей виховують бабусі з дідусями.
Я сподіваюся що після написання цієї історії, якась мама з цих дітей прочитає і згадає свою дитину. І нарешті забере.
Адже як-би бабуся не любила дитину – немає нічого ближче і ріднішої материнської любові.
