Насправді дуже соромно зізнаватися в таких речах. Часом я і сам собі огидний, але не знаю, як все це припинити.
Ми з дружиною в шлюбі вже 10 років, у нас підростає син. Так сталося, що ми живемо під одним дахом з її мамою. У тещі свій будинок, цілком пристойних розмірів.
Після весілля ми планували трохи пожити з батьками, а потім з’їхати. Але якось закрутилися: то вaгiтнicть (мама завжди поруч і допоможе), то новонapoджений малюк (знову ж, мама допомагає), а потім пoмep тесть, і тут вже тещі потрібна була підтримка.
Загалом, як ви розумієте, ми влаштувалися в цьому будинку остаточно.
Я, правда, кілька разів намагався натякнути дружині, що нам краще жити окремо, але вона і чути нічого не хоче.
Каже, будинок великий, місця всім вистачить, та й допомагають вони один одному.
Я в загальному щось не проти жити великою і дружною сім’єю. Тільки ось з «дружною» у нас проблеми.
Дружина і теща постійно мене пилять. Вони буквально по крупинках розбирають кожен мій крок, і кожен раз виявляється, що «можна було б зробити і краще».
Спочатку це робила тільки теща, і я з цим мирився – ну, ревнощі, все таке.
Але потім підключилася і дружина. За прикладом матері вона постійно мною незадоволена. Я людина неконфліктна і насправді дуже люблю свою дружину і синочка. Тому мені простіше промовчати і погодитися.
Але мої «дівчата», мабуть, вважають це моєю слабкістю і з радістю користуються цим. І найприкріше, що часом це відбувається на очах у сина. Він же буде вважати мене безпорадною істотою.
Я вже і сам часом вважаю себе «ганчіркою». Але що я можу зробити? Лаятися з дружиною і тещею я не хочу. Ніяк не збагну, як «без шуму і пилу» поставити їх на місце?