14 січня в Україні потрійне свято. Християни східного обряду святкують Василія Великого, Обрізання Господнє і перший день нового року за старим стилем.
- джерело.
14 січня – Василя
Василій Великий – архієпископ Кесарії Кападокійської, вселенський вчитель Церкви (IV cтоліття нашої ери). 14 січня вшановують його пам’ять. Церковні джерела характеризують Василія Великого як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Саме йому належить вислів: “Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі”.
Обрізання Господнє
14 січня за новим стилем Православна Церква святкує Обрізання Ісуса Христа. На восьмий день після народження Ісуса, за єврейським звичаєм, відбувся обряд обрізання Христа, після якого дитині й дали ім’я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, – Ісус.
Перший день нового року
Цього дня звершується молебень на новоліття. За старим літочисленням 14 січня випадав перший день нового року. Справа в тому, що православна церква живе за юліанським календарем, тому що життя й діяння Господа нашого Ісуса Христа відбувалися в часи, коли діяв саме юліанський календар.
В його основі – так званий “літургічний” рік. Його розбіжність з новим, григоріанським календарем становить 13 днів, тому й Новий рік православні християни святкують не з 31 грудня на 1 січня, а з 13 на 14 січня.
Святий Василій Великий вважався покровителем землеробства, обряди цього дня носять аграрно-магічний характер.
Посівання – народний звичай цього дня, який несе благополуччя, достаток і щастя дому. Крім того, Св. Василь – покровитель всіх, хто носить це ім’я, тому належить вітати всіх Василів і Васильовичів.
Посівання на Василя
День святого Василя Великого або Старий Новий рік традиційно починається з обряду посівання або засівання. За народним повір’ям, першим в новому році поріг будинку повинен переступити чоловік, а тому з давніх-давен посівання – справа виключно чоловіча.
Зазвичай посівальники беруть з собою пшеницю, рис, гречку або горох і під посівальні вірші і пісні розсипають крупу в сінях або передпокої квартири.
“Сію-вію посіваю, щастя і добра бажаю, з Новим роком вітаю”, – співали посівальники та й розкидали пригорщі зерна по дому. Це вважалося побажанням достатку, врожаю і благополуччя.
Посівальну крупу не прибирали і не замітали аж до Водохреща, 19 січня. А потім її збирали в полотняний мішок і зберігали до наступного року. Викинути таку крупу було не можна, це вважалося поганим знаком і могло викликати додому біду і бідність.
Вранці кожен член сім’ї намагався встати першим і принести води з колодязя, джерела або річки і вмитися. Вірили, що кому це вдавалося, той весь рік буде бадьорим, рухливим. Для новорічного вмивання українці в воду клали мідні або золоті монети – щоб весь рік бути красивими і здоровими.
Святкова служба
Після посівання, ще до сніданку, всі православні відправлялися в храм і віддавали молитви богові і святого Василія Великого. У цей день просили про врожай, ставили Богу свічку, щоб уберіг худобу від хвороб і зберігав будинок в порядку і достатку.
