Дівчина на огляди ті ходити не хотіла йти, так на роботі позбавленням премії пригрозили. Ось і довелося. А доктор один придивився до неї ну дуже прямо серйозно.
- джерело.
Чи не до неї, вірніше, а до того, що у кожної жінки почитай є. Маммологом був доктор той бо. І на аналіз біопсією який називається її направив. Ущільнення якесь знайшов, чи що.
Ну здала аналіз вона, а їй на обстеження додаткове до лікарні прилягти настійно так порекомендували. Вона додому прийшла так з чоловіком своїм лихом-журбою тієї поділилася.
Ну той такий втішати її почав, що прорвемося, мовляв. Вона сильно засмучуватися і не стала. І на обстеження лягла звичайно. Через тиждень і з’ясувалося, що діагноз перш поставлений ні разу не підтвердився. Її додому і відпустили. Ну вона про виписку своєї чоловікові і повідомила.
Додому повернулася, а там свекруха її чекає. І давай їй слова чудові говорити щось. Що, мовляв, синочку б ейного пошкодувала. Що молодий адже він і діточок ще не нажив навіть.
Що два роки адже з життя своєї повинен викреслити хіба? І коли любить вона його, то відпустити повинна, значить. І що негоже мужику молодому доглядальницею бути при інваліду.
Xвopoба така запущена у ній, що й не вибратися вже.
І хіба що років зо два і протягне ще, та й то якщо доглядати за нею добре будуть. Та озирнулася, а речей чоловікових і не видно зовсім. Дзвонить йому, а там гудки довгі тільки.
Пізніше вже з’ясувалося, що свекруха з чоловіком у лікаря про неї цікавилися, так переплутали і не до того звернулися. А у доктора того пацієнтка була важка.
І ось цікаво що — і вік, і ім’я з прізвищем у них співпали. Хоча чого особливо дивуватися, коли не за Шереметєвим яким заміжня була, а за Петровим звичайним. І не Терезою, наприклад, а Наташею батьки її назвали.
Чоловік з вибаченнями потім приповз звичайно. Тільки вона і на поріг його не пустила навіть. Треба ж, мовляв, пощастило-то мені як з помилкою лікарської, сказала.
А так би жила собі з тим, хто в хвилину важку зрадить як водички поп’є, і нічого б не знала.
