Об’єднані Арабські Емірати називають країною чудес. Важко повірити, що ці дивовижні міста можна звести за кілька десятків років у неосяжній пустелі, де, крім пісків, практично нічого не було. Зважаючи на такий миттєвий прогрес, місцеві мешканці та їхній спосіб життя – загадка.
- джерело.
По-справжньому розкрити таємницю арабів можна, поживши з ними пліч-о-пліч. Оксана Глинська провела в Еміратах більше року, потоваришувала з корінними жителями й поділилася з “Форпостом” своїми враженнями.
Оксана працювала хостесою у готелі Абу-Дабі. Часто їздила до Дубаю, де підробляла у модельному бізнесі. Хоча закон Еміратів передбачає лише одну роботу, багато хто знаходить спосіб поєднувати декілька місць праці. Щоправда, знадобиться неабияка обережність. Та що поробиш, життя тут – дороге. Основну частину мешканців складають вихідці практично з усіх країн світу, які приїхали сюди у пошуках пристойного заробітку та гідного життя.
Найдешевшою робочою силою від початку вважали індусів, філіпінів і пакистанців. А найпрестижніші та найбільш оплачувані – чиновницькі посади. До них відносять лікарів, вчителів та поліцію. Наприклад, шкільний вчитель заробляє 8 тис. дірхамів на місяць. Тобто, якщо перевести на наші гроші,- близько 60773, 18 грн. Його також забезпечують пристойним житлом. Там він може мешкати разом із сім’єю, не витрачаючи коштів на оренду квартири. В Еміратах це – дороге задоволення.
Не варто гадати, що гідні робочі місця – привілей місцевих. На них працює чимало вихідців з колишнього СНГ, зокрема – українців. Наших земляків також можна зустріти у посольстві, інших державних закладах. Серед них чимало «айтішників» і програмістів. Прибирати та доглядати за хворими сюди не їздять. В Еміратах є всі умови для того, щоб швидко підніматися кар’єрними сходами та добре жити.
Серед друзів Оксани – двоє українців, які працюють у школі. Один із них обіймає посаду «гуман резора» (робота у відділі кадрів і секретаріаті), другий – викладача. Обидва чоловіки мають непрацюючих дружин і дітей, яких забезпечують усім необхідним. До речі, діти навчаються у міжнародній школі – англійською мовою. Тут є також школа з російською мовою навчання. Не так давно відкрили українську, але заняття тут проходять раз на тиждень – як додаткові.
У всіх освітніх закладах навчання платне й коштує – недешево: від 30 до 100 тис. дірхамів на рік. Різноманітні екскурсії, майстер-класи, відвідування театрів та музеїв сюди не входять, а оплачуються додатково. Лише локали – тобто, корінні араби, мають право безкоштовно відвідувати місцеву школу. Та бажаючих мало. Віддають дітей у міжнародну, щоб добре знали англійську. До речі, держава дбає про те, щоб громадяни вивчали мову. Телебачення тут – виключно англійською. Тільки субтитри – арабською.
За словами Оксани, на жодному місці праці тут ніхто надовго не затримується. Приблизно раз на пів року змінюють роботу, оскільки завжди є можливість заробляти більше, працюючи у кращих умовах. Кожен приїжджий та місцевий має достатньо варіантів для самореалізації. Зазвичай, роботодавці забезпечують проїзд, обід і навіть одяг для роботи, тож усю зарплатню можна витрачати на особисті потреби.
Взагалі до приїжджих тут ставляться добре й всіляко заохочують до праці. Зважаючи на це, в Емірати виїжджають цілими сім’ями. Малі діти – роботі не завада. У садок можна віддавати немовлят із трьох місяців. У таких групах перебувають по п’ять-шість дітей. За ними доглядають одночасно дві виховательки та помічники. Суму за такі послуги доводиться викладати «кругленьку». Оксана згадує, як її співробітниця вийшла на роботу вже через місяць після пoлoгів: чергували з чоловіком на роботі позмінно.
Народжувати у шлюбі тут важливо з точки зору релігії та закону. Перелюб прирівнюється до злочину, за який доведеться нести кримінальну відповідальність. Зважаючи на сумний досвід вагiтної українки, яку разом із бойфрендом ледь врятували від в’язниці, Оксанина подруга з Македонії, завагітнівши, швидко повернулася на батьківщину. Дівчина не перебувала зі своїм хлопцем у шлюбі, тож залишила роботу, зіславшись на «критичну ситуацію у родині», поки її стану ніхто не помітив.
Лише 30% населення ОАЕ складають так звані локали (локальні араби), батьки яких ще 50 років тому жили у пустельних шатрах. Вони – найбагатші мешканці держави. Серед них, як члени правлячих династій, так і «прості смeртні», які мають всі привілеї та забезпечені разом із нащадками практично до кінця життя.
Якщо бажаєте започаткувати свій бізнес у Еміратах, зобов’язані взяти у напарники локала, якому доведеться віддавати 50% прибутку. Просто так – він не братиме участі в організації та роботі.
Фактично корінні мешканці пустелі можуть добре жити за рахунок державних виплат. Натомість більшість із них працює тому, що нічим не займатися – нудно. Багато хто любить довго спати й приходить на роботу вже по обіді. Їхні жінки донедавна не працювали, але останнім часом й серед них помітне прагнення реалізувати себе у суспільстві.
Багато хто навчається за кордоном, займається благодійністю, організовує виставки та інші громадські заходи: наприклад, популяризують обізнаність щодо онкологiчних недуг. Все більше представниць чарівної статі прагнуть знайти собі заняття до душі. Вони не обтяжені побутом. Арабки проводять день у молах (гігантських супермаркетах), скуповуючи брендовий одяг і косметику. Більшість із них носять закритий одяг, але вдома, у колі родичів чи подруг, демонструють вишукане вбрання та прикраси. Користуються найдорожчою професійною косметикою.
Цікаво, що наносять не лише денний, але й нічний макіяж. Без косметики чоловіки їх практично не бачать! Один молодий араб довго не міг прийти до тями, коли після декількох років сімейного життя вперше побачив дружину без макіяжу. Казав, що вона весь час його обманювала, адже демонструвала себе не такою, якою є насправді.
Оксана відмічає цікаву відмінність між нашими та арабськими жінками. Якщо українки фарбуються та гарно вбираються для «виходу в люди», то східні красуні, навпаки – роблять все це для благовірних. Це приносить свої плоди! Арабські чоловіки буквально носять дружин на руках.
Оксана зауважила, що її друзі, які відносяться до локалів, сприймають «половинок» виключно як коханих подруг і порадниць. Якщо жінка не бажає готувати їсти – не проблема. Страви прийнято приносити додому з ресторану. Арабки не обтяжені не лише побутом, а деколи й самообслуговуванням. Багато хто регулярно відвідує салон краси, де їм наводять повний марафет. Є клієнтки, які навіть…не вміють самостійно мити голову!
Найзаможніші араби живуть у триповерхових віллах великими сім’ями. Обов’язково – разом із батьками. Відпочивають також родинами – влаштовують пікніки, виїзди у гори, парки водних атракціонів. Популярні заняття спортом, кінні перегони, полювання із соколами (ціна такого птаха може сягати 100 тис. у.о.).
Хоча закони державної релігії ОАЕ – ісламу, дозволяють мати до чотирьох дружин, окрім шейхів, тут собі таку розкіш мало хто дозволяє. Усім благовірним необхідно забезпечити не лише однакові матеріальні умови, а й порівну розподілити увагу, час і чоловічі сили. Тож таких сімей небагато, хоча все ж таки є. Дружини живуть на різних поверхах або навіть у різних будинках. Між собою не сваряться. Не тільки тому, що виховані в ісламських традиціях: чоловіки «задобрюють» їх помадами у футлярах з чистого золота та автомобілями найдорожчих марок.
Також у країні розвинена пластична хiрургiя. Удосконалюють як риси обличчя, так і фігуру. Серед молодих жінок популярна гіменoпластика – опeрація з поновлення дівочої плiви. Д
о послуг пластичних хiрургiв вдаються не лише представниці чарівної статі. Так один з Оксаниних знайомих – корінний араб, страждав від зайвої ваги. Хлопець настільки комплексував, що не виходив із будинку. Зате коли зробив оперaцію зі зменшення кuшки, життя заграло новими барвами. Тепер він їсть лише один раз на день, суттєво схуд. Почав відвідувати нічні клуби й навіть вживати алкoгoль. А це – окрема тема.
Іслам забороняє звеселяючі душу напої, тож тут їх можна знайти лише у відведених для туристів місцях та й то – не у кожному еміраті. Натомість деякі араби все ж таки порушують цей закон. Всупереч тому, що розлучення серед локалів – рідкісне явище, один з Оксаниних друзів розійшовся з дружиною через те, що «підсів» на алкoгoльні коктейлі. Дружина-мусульманка цього категорично не приймає.
Та незважаючи на деякі порушення, для більшості місцевих та приїжджих, мусульманські закони – це святе. П’ять разів на день з мінаретів лунає заклик до намазу. У всіх офісних центрах, молах та й просто на вулицях розташовані спеціальні кімнати для молитви. Для чоловіків та жінок – окремо. Суворо дотримуються Рамадану – посту. Під час нього з третьої ночі до шостої вечора заборонено їсти та пити. Навіть, якщо ви – не мусульманин, маєте поважати порядок.
Якщо у транспорті, на вулиці чи у магазині будете їсти яблуко чи пити воду, на вас дивитимуться скоса. Зате після шостої вечора ніхто не залишається голодним. Усім безкоштовно роздають темний розсипчастий рис з овочами та паляницями.
Взагалі, за словами Оксани, араби – веселі, доброзичливі та щедрі. Їхня відмінна риса – неквапливість. Вони ніколи не поспішають й завжди спокійні. Мабуть, ця внутрішня гармонія – запорука їхнього успіху та розсудливості.
