За тиждень до Великодня, 1 квітня, православні і греко-католики святкуватимуть Вербну неділю. Люди вшановують вхід Господній у Єрусалим. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалиму, люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом та пальмовим гіллям. Відтоді на згадку про цю подію віруючі несуть до церкви зелені гілочки. У нас таким деревом стала верба (відображення особливостей нашої природи).
- джерело.
Згідно з народними повір’ями, освячена верба володіє магічними властивостями. Вона відвертає бурю, грім, а якщо її кинути в полум’я – гасить пожежу.
Освячена верба має цілющу та очисну силу: відваром з неї вмиваються та лікуються. Коли навесні вперше виганяють худобу на пасовисько, беруть освячені гілочки верби, щоби до тварин не чіплялася різна нечисть. У народній медицині її використовують для лікування головного болю, гарячки та пропасниці.
Верба мала й лікувальне значення. Так, до цього дерева йшли неплiдні жінки із проханням зцілити їх і дарувати дитину
Освячені гілочки верби кладуть за образами, саджають на городі. Якщо ж проросте, то, коли є неодружений хлопець чи дівчина, вони обов’язково одружаться.
За народними віруваннями, у Вербний тиждень не можна сіяти коноплі і городину, бо будуть ликуваті, як верба. Не сіють у цю пору і буряк, бо буде гіркий. Вербовими гілочками розпалюють у печі, коли печуть паски. А хлопці й дівчата б’ються вербою, примовляючи: “Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко”.
Від Вербної неділі починають активну підготовку до Великодня: розписують писанки, начиняють ковбаси, випікають паску, роблять солодку сирну бабку. На Страсний (чистий) четвер кожна господиня намагається принести з церкви запалену свічку. Нею випалюють хрести на стелі й дверях, сподіваючись захистити дім від злих духів.
Також із гілочками верби віруючі приходять на кладовище, щоб пом’янути помepлих родичів.
У Вербну неділю дозволено невелике послаблення посту, і в їжу, крім обумовлених продуктів, можна вживати рибу, рибну ікру і вино.
Цілющі властивості верба зберігала протягом усього року. Якщо до наступного Вербної неділі залишалися торішні гілочки, їх не можна було викидати. Радили пустити за течією річки або струмка. Та найкраще сухою вербою розпалювати піч, коли печуться великодні паски: так ви не знехтуєте святим зіллям і здоба вийде рум’яною.
