Над дівчиною, яка стояла над прірвою, схилися дві постаті: Світла і Темна.
- джерело.
– Ні, зачекай, не треба, – шепотіла Біла.
– Залиш її, вона моя! Давно моя!!! – крикнула Темна.
– Та, ні – вона ж любила… по-справжньому любила, – намагалася заступитись за неї Біла.
– Так, але потім вона захотіла служити мені і втратила здатність чути тебе… Все, досить… Пора з
цим закінчувати… Стрибай!!! – заволала Темна постать.
***
Олександр вийшов з машини, яка невідомо чому заглухла… Дивно – бак повний, авто щойно з ремонту. Що ж могло трапитися? Хлопець з пересердя пхнув ногою колесо. Завтра така важлива зустріч – вирішується його кар’єра, а тут таке – застрягти на невідомій пустельній трасі, де навіть не ловить мобільний.
Читайте також: Запізніла радість: При надії я, Степане. Думала, помиляюся, та лікар сказав, що на другому місяці. Що робити будемо?
Олександр йшов і дивився на телефон в надії, що таки з’явиться зв’язок. І раптом він побачив постать, яка стояла над урвищем. Спершу хлопець від несподіванки зупинився, але ж він два роки попрацював рятувальником і звик до шокових ситуацій. Тепер головне – не налякати…
***
Марійка дивилася вниз крізь сльози, які ніяк не переставали текти. Якби вона знала, що їй не буде дуже боляче. Вона ніби почула крик: «Стрибай!!» Аж раптом щось ривком штовхнуло її назад і притисло до землі…
***
Олександр посадив дівчину у машину, вкрив коцом, який залишився в багажнику після пікніка… Потім доторкнувся до її руки і сказав: «Все буде добре»… Машина завелася з півоберту.
***
– Що це означає? – кричала Темна постать. – Це ж неправильно!!! Чому?
– Зараз покажу, – посміхнулась Біла.
Піднявши руки, дві постаті опинились в хатині, де, перебираючи вервицю, стояла на колінах старенька жінка і промовляла:
– Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, спаси рабу Божу Марію…
