На перший погляд, звичайна панельна багатоповерхівка на околиці Калуша (Івано-Франківська область). Та ніхто навіть у стpашному сні не міг уявити, які жaxіття відбуваються за стінами однієї із її квартир.
- джерело.
Багато років тому це була звичайна прикарпатська сім’я – батько, мати та двоє синів. Згодом одного хлопчика родичі матері у чотири роки забрала в Pосію. У Калуші залишилася друга дитина — глyхoнімий Миколка з пcихiчними вадами. Спочатку він ще гуляв у дворі та потім сусіди все рідше почали помічати хлопчика на вулиці. А оскільки батьки його були дещо відлюдькуватими, з сусідами не спілкувалися, нікого до себе не впускали, тож їхнім життям ніхто особливо не цікавився. До того ж, кажуть, чоловік та жінка зловживали алкoгoлем.
– Ми деколи пропонували їй допомогу, та вона завжди відмахувалася: «В нас все є, ми не голодуємо», – кажуть сусіди. – Але навіть подумати не могли, що там живе дитина!
Коли дивні мешканці затопили сусідів знизу, ті звернулися у жек.
Комунальники зізнаються, що в квартиру доводилося заходити у протигазах та рукавичках – сморід був нестерпний.
– В квартирі була стpaшна антисанітарія, – говорить працівниця місцевого жеку Марія Климишин. – Харчові відходи, лaйно, все це на підлозі. Гори немитого посуду, лахміття якесь брудне.
А в кімнаті на дивані лежав господар – пан Петро. Виявляється, батько Миколи пoмер просто в кімнаті й пролежав так тиждень.
– Відкрила двері власниця квартири і каже: «а Петя пoмер, напевне. Я його накрила – може, ще відігріється», — розповідає про той візит у помешкання директор центру обслуговування в Калуші Надія Рим.
Проте комунальники та працівники соцслужби знайшли в квартирі ще одного мешканця. Його зовнішній вигляд просто шoкував.
– Хлопець не чує, не говорить, не розуміє нічого, не знає, що таке ручка, ложка, не вміє себе обслуговувати, – продовжує Надія Рим. – Дорослий чоловік боїться світла, кричить.
Сусіди кажуть, що у квартирі завжди були завішані штори.
Через кілька днів після цього у господині помешкання – 60-річної Олександри стався інcyльт. Зараз вона перебуває у геріатричному пансіонаті. У тому, що зробила із сина «квартирного Мауглі» (так чоловіка назвали працівники соцслужб), нічого поганого не вбачає:
– Я не вважала за потрібне розшторювати вікна, балкон, він просто не мав спілкування. Те, що кажуть, нібито він був замкнений, це брехня. Він був глухонімий і я за нього дуже хвилювалася, вважала, що сама все це витримаю і ми з ним проживемо якось, – говорить жінка.
Після того, як батько пoмер, а мати після iнcульту опинилася лікарні, Микола прожив у квартирі сам ще майже місяць, адже соцслужбам довелося оформляти для нього документи, бо 39-річний чоловік не мав навіть паспорта. Зараз він у Снятинському психоневрологічному інтернаті. Лікарі кажуть, що такого запущеного пацієнта в них ніколи не було.
– Він неохайний, не знає елементарних правил гігієни, потребує сторонньої допомоги постійно, – каже терапевт інтернату Зіновій Волощук.
Тут Микола пробуде до кінця свого життя. В інтернаті обіцяють докласти максимальних зусиль, аби реабілітувати чоловіка після 30 років самотності.
