“Коханка у нього – сто відсотків! А ти – ропуха, вухами вдома хлопай!”: Але правда виявилась вражаючою

Чоловік у мене – завзятий рибалка. У вільні вихідні обов’язково їде кудись посидіти з вудкою біля води. Каже, це йому і релаксація, і можливість спокійно подумати, і з друзями поспілкуватися.

А я і не проти! Можна довго повалятися в ліжку, готувати не треба. Чоловік приїжджає до вечора, замучений і задоволений. Кілька риб в плюсі, а захоплень – на цілого осетра.

Тому я і була не проти. Але до одного моменту. Сусідку зустріла, тітку Валю, любительку пліток. Запитує вона мене так уїдливо:

– А куди це твій благовірний з самого раннього ранку в неділю знову поїхав?

– На риболовлю – кажу.

А ця тітка Валя і заявляє:

– Ага! Це зараз так називається! Коханка у нього – сто відсотків! А ти – ропуха, вухами вдома хлопай!

– Ні! Я в своєму чоловікові впевнена, більше ніж в собі самій!

Але! Зерно сумнівів уже було засіяно.

Коротше. Я вирішила, що б там не було, напроситися на чергову риболовлю – перевірити, яку це «рибку» мій чоловік «ловить» по вихідним! Заздалегідь попереджати не стала, а от в неділю встала разом з ним і поставила перед фактом – я теж їду на риболовлю. Чоловік почав інтенсивно відмовляти, що ще більше переконало мене в правильності рішення. Як він не чинив опору, але змушений був мене взяти.

Ми, дійсно, поїхали на риболовлю. З його друзями, які були дуже здивовані таким поповненням компанії. Приїхали на чудове озеро. Світанок, туман, чаплі, латаття – краса неймовірна. І тут починається сама історія.

Для мене хорошої вудки не виявилося, знайшли в багажнику якусь складну бамбукову палицю, причепили до неї толстенну волосінь і прив’язали, хихикаючи, гачок розміром з мізинець. Сказали – це на велику рибу. Відсипали черв’яків в банку, показали, як підсікати треба. Мене залишили рибалити біля машин, а самі пішли далі, на своє тихе місце. Недалеко ловили рибу три місцевих рибалки, видно, старі знайомі чоловіка, так як він попросив їх за мною пригледіти.

Коротше. Відкрила я банку з хробаками, а вони такі противні, ворушаться. Не змогла своїми наманікюреними пальчиками взяти цю гидоту. Вирішила попросити допомоги у рибалок. Ви б бачили їхні обличчя, коли я підійшла з хробаками і своєю шикарною вудкою. Стримуючи сміх, один вибрав самого товстого черв’яка, насадив на гачок і я пішла ловити рибу. Іржали вони довго, мені чути було.

Читайте також:  Одружився я досить рано і по зaльoту. А потім зустрів Аліну і ця зустріч стала фатальною

Закинула, скоро щось клюнуло, я висмикнула – йоржик попався, з той же мізинець розміром. Але хробака він проковтнув! Як той вліз – не знаю. Йти просити знову рибалок я більше не хотіла, та ще з таким уловом!

Згадала, що рибу можна ловити на хліб. Витягла бутерброд з маслом і ковбасою, відщипнула, скачала конкретну кульку – ну, розміром під гачок, зачепила і закинула. І через кілька хвилин мій поплавок повільно почав занурюватися і пішов кудись в сбік. Я з переляку так смикнула, що риба вилетіла з води, як ракета на старті, пролетіла у мене над головою, на льоту відчепилася і сіла в траву метрів за двадцять.

Настала мepтва тиша. Я в ступорі, рибалки встали з відкритими ротами, приголомшена риба теж мовчала. Тут ми всі побігли її шукати. Знайшли – виявився короп, потім зважили 1 кг 100 г. Поклали його у відро, мене рибалки привітали, попросили товстих черв’яків і побігли теж ловити велику рибу.

А я скачала ще одну хлібну кульку і сіла знову ловити. Через деякий час знову мій поплавок почав ходити в сторони. Я пробувала смикнути, але нічого не вийшло. Ледве вудку втримала, ніготь зламала. Покликала на допомогу, рибалки прибігли, один перехопив вудку і став улов підводити до берега, інший заліз у воду з сачком і таки виловив рибу. Це теж був короп. Вага потім виявилась 5 кг 600 г. По довжині – більше відра. Загалом, я була в трансі, рибалки теж. Стали мене розпитувати, що і як. Довелося ділитися бутербродами.

До приходу чоловіка з друзями у мене було ще 2 коропа по кілограму і 4 конкретних карася. Рибалки теж на хліб зловили хороших красенів. А чоловік з компанією приніс 6 карасиків з долоньку. Мій улов був захований в кущах. Всі з мене жартували, зламаний ніготь жаліли. Чоловік пожартував, що якби я залишилася вдома, то такої кaтacтрофи не сталося б.

А коли вони побачили моїх коропів – німа сцена була ще та!

Загалом, тепер я теж завзятий рибалка, чоловік навіть ревнує мене до уловів і своїх друзів. Я навчилася насаджувати хробаків, справлятися зі спінінгом, чистити рибу, запікати коропів і готувати фаршировану щуку по-єврейськи.

А тітці Валі – спасибі! Без неї я б і не дізналася, що таке рибалка!

Джерело.

РЕКЛАМА: